Наталiя Арінбасарова: біографія

24 вересня 1946 в Москві в сім'ї Утевле Туремуратовіча і Марії Костянтинівни Арінбасарова з'явилася на світ дівчинка Наташа - наполовину полька, наполовину казашка. Її батько в той час був курсантом Військової академії імені Фрунзе. Закінчивши навчання, він, як і багато офіцерів, часто міняв в силу служби місце проживання. У Арінбасарова народилося п'ятеро дітей, і Марія Костянтинівна не працювала, займаючись їх вихованням.

Коли сім'я жила в Туркменії, Наташі довелося подивитися балет «Лебедине озеро», і з тих пір вона мріяла стати балериною. Танцювала дівчинка дуже добре, а коли їй виповнилося десять, з'явилася можливість втілити дитячу мрію в реальність - батька перевели служити в Алма-Ату, де талант Наташі оцінили викладачі балетної школи. Вже через рік дівчинку і ще декількох обдарованих хлопців відправили вчитися до Москви, в хореографічне училище Великого театру.

Диплом Наташа отримала у 1964 році. Її навчання оплачувала республіка, і випускниця повинна була стати балериною Алма-атинського Театру опери та балету. Але потрапити на цю сцену Наталії завадив випадок.

Молодий режисер Андрій Сергійович Міхалков-Кончаловський приступив до зйомок свого дебютного фільму і шукав виконавицю головної ролі - артистичну дівчину казахської національності. Його вибір припав на одну з однокурсниць Наталії, але викладачі помилково послали на проби Арінбасарова. Поговоривши з юною балериною, Кончаловський зрозумів, що знайшов свою героїню. Однак тендітна і дуже жіночна Наташа привернула його увагу не тільки як актриса. Згодом Андрій Сергійович написав, що не міг відважитися навіть поцілувати її, поки не вирішив для самого себе - Наташа буде його дружиною. Правда, двадцятисемирічний і вже один раз розведений наречений зовсім не сподобався батькам Наталії. Вони викликали дочку додому, заявивши, що про продовження зйомок не може йти і мови. З великими труднощами конфлікт вдалося залагодити, і в 1965 році відбулося весілля. У січні наступного року у щасливої ​​пари народився син Єгор, що став, як і батько, відомим режисером.

Щастя прийшло до Наташі не тільки в особистому житті. Картина «Перший учитель», знята її чоловіком за романом Айтматова «Перший учитель», отримала безліч нагород, а сама акторка стала володаркою Золотого кубка на кінофестивалі у Венеції. Претендентками на цю нагороду в номінації «краща жіноча роль» були три зірки кінематографа - Джейн Фонда, Інгрід Тулін і Джулі Крісті, але приз отримала Наталія Арінбасарова і разом з цим успіхом знайшла світове визнання.

Відкрилися перспективи змусили Наталю задуматися про свою кар'єру, і вона вирішила отримати професійне акторську освіту у ВДІКу. Вступні іспити нова світова зірка здавала в оточенні фотографів і кореспондентів, а майбутній вчитель Наташі, Сергій Герасимов охоче позував пресі разом зі своєю новою студенткою.

Учні Герасимова жили під суворою забороною кінозйомок - метр радянського кіно вважав, що акторський талант повинен спочатку отримати огранювання. Але для Наталія Арінбасарова Герасимов зробив виняток із цього правила. У 1967 році вона отримала роль чекістка Саулі у фільмі Шухрат Аббасова «Ташкент - місто хлібний» (автором сценарію був Андрій Кончаловський). Під час студентства Наталя зіграла і три головні ролі - Джамілю в картині «Джаміля» (1968 рік), Маншук Маметової у фільмі «Пісня про Маншук» (1969 рік) і Адалат у фільмі «Спокійний день під час війни» (1970 рік). Зняв Арінбасарова і сам Сергій Герасимов - у фільмі «Біля озера» (1969 рік). У цій стрічці грав весь курс Герасимова - дійсно чудовий, адже разом з Наталією вчилися Наталія Гвоздікова, Сергій Никоненко, Наталія Белохвостикова, Микола Єременко, Микола Губенко, Вадим Спиридонов. Цікаво, що глядачі тих років вважають кращою роллю Арінбасарова саме балерину Катю Алзоеву з фільму «Біля озера».

Ще до закінчення ВДІКу, в 1969 році Наталя розлучилася з Андрієм Кончаловським. Але на самоті ні один з колишнього подружжя довго не прожив - Кончаловський, який мріяв жити за кордоном, відразу ж одружився з француженкою Вівіан Годе, а в наступному році вийшла заміж і Наталя. Її новим обранцем став Микола Двигубский, француз за місцем проживання і росіянин за національністю, з родини емігрантів. Двигубский приїхав в Росію вчитися у ВДІКу на художника-постановника і до шлюбу з Наталею встиг двічі розлучитися. У Миколи та Наталі в 1974 році народилася дочка Катя, стала кінорежисером та письменником.

У 1971 році Наталія Арінбасарова отримала диплом ВДІКу. Тоді ж вийшов фільм «Ніч на 14-й паралелі», де вона створила образ Тань. У 1973 році глядачі побачили актрису в стрічці «Там, де гори білі» в ролі Макпал, а в 1977 році вона зіграла Айжан у фільмі «Транссибірський експрес» - невелику, але дуже яскраву роль. Режисери працювали з Наталією з великим задоволенням, адже навіть маленькі ролі в її виконанні ставали шедеврами. Її героїні - це Гюльсари з картини «Улан» (1978 рік), Шафак з фільму «В ніч місячного затемнення» (1978 рік), Гулькан з фільму «Срібний ріг Алатау» (1980 рік) та багато інших, що запам'яталися і глядачам, і кінокритикам. У 1979 році Наталія Арінбасарова присвоїли звання заслуженої артистки РРФСР, а в 1980-му вона стала лауреатом Державної премії Радянського Союзу.

 У 1980 році розпався другий шлюб актриси - Микола Двигубский повернувся до Франції. Два роки опісля чоловіком Наталії став режисер Ельдор Уразбаєв, з яким актриса працювала на знімальному майданчику «Транссибірської експресу». З колишніми чоловіками Наталія Утевлевна зуміла зберегти прекрасні відносини - вони не тільки допомагали їй виховувати дітей, але й завжди підтримували у творчості.

У дев'яності роки актриса знімалася вже менше. Останньою її роллю в році, що минає столітті стала роль дружини коменданта у фільмі 1995 року «За що?» Спільного виробництва Росії, Польщі та США. Але після довгої перерви Наталія Арінбасарова знову повернулася в кінематограф. Можливо, кар'єра її склалася б інакше, але зовнішність, на жаль, обмежувала вибір ролей. Зіграти героїнь Островського і Шекспіра актрисі не довелося, але це не дуже її засмучує. За словами самої Наталії Утевлевни, найбільше вона пишається роллю, що дісталася їй не на екрані, а в реальності - роллю матері, виростила чудових і дуже талановитих дітей.

Комментарии