Віктор Олександрович Шретер: біографія

Біографія

За походженням з балтійських німців, батько - Олександр Готліб Шретер (нім.Alexander Gottlieb Schr?ter).

Отримавши початкову освіту (1851 - 1856) в училище при спб. лютеранської церкви св. Петра (Петрішуле), пройшов курс Імператорської Академії мистецтв і був випущений з неї зі званням позакласного художника; потім (1856-1862) навчався в Берлінській академія мистецтв. При закінченні навчання в ній він отримав рідкісну для іноземців нагороду - золоту медаль. У 1858 прийнятий в Берлінський союз архітекторів (нім.Berliner Architekten-Verein). Подорожував і вивчав архітектуру Німеччини, Бельгії, Франції, Швейцарії, Італії, Австрії. Після повернення в Санкт-Петербург був незабаром запрошений у викладачі Будівельного училища, згодом перетвореного в Інститут цивільних інженерів. У 1862 р. за представлені академії мистецтв свої роботи удостоєний звання художника XIV класу і в 1864 р., за складений за заданою програмою проект будівлі думи для столичного міста, визнаний академіком архітектури. З цього часу він посів чільне місце серед петербурзьких архітекторів не тільки як теоретик, а й як практик. Представник раціонального напрямку еклектики. Зарекомендував себе сумлінним майстром, що прагнуть «будувати солідно, а разом з тим економно». Крім будівлі багатьох приватних будинків, в яких він перший в Росії став облицьовувати фасади, без штукатурки, обпаленим в сильному вогні цеглою і природним каменем («цегляний стиль»), їм проявлена ??велика діяльність з різних іншим будівельним підприємствам. Він брав велику участь у спорудженні палацу великого князя Володимира Олександровича (нині Будинок вчених, Палацова набережна, 26; 1867-1885), склав проекти театрів у Києві, Іркутську, Нижньому Новгороді і Тифлісі і православної церкви в Кіссінгені, проектував грандіозне театральне будинок, передбачалося до зведення на Марсовому полі, перебудував фасад Маріїнського театру після пожежі в 1880-х, спорудив вокзал в Одесі і т. д. На знак подяки за роботи по перебудові та розширенню Маріїнського театру архітектору подарували унікальну модель театру, виконану в сріблі, яку під час блокади передала для переплавлення на потреби міста його дочка Марія.

Залишаючись майже до кінця свого життя професором інституту цивільних інженерів, Шретер перебував на державній службі з 1867 року. 30 серпня 1886 отримав чин дійсного статського радника, пізніше - чин дійсного таємного радника. Складався старшим архітектором департаменту уділів, головним архітектором дирекції Імператорських театрів, помічником інспектора будівельного відділу при Кабінеті Його Величності, був членом різних комісій і брав діяльну участь у заснуванні і працях Петербурзького Товариства архітекторів і деякий час редагував його літературний орган, журнал "Зодчий". Улюблений стиль Шретера був німецький ренесанс.

У 1869 році в день свого тридцятиріччя В. Шретер одружився на Марії Христині Ніссен (Marie Christine Nissen, 25.06.1844-4.06.1924), у них було 8 дітей, з яких сини Отто і Георгій стали архітекторами, а дочка Марія - художником. Дочка Анна (Anna Ida Antonie Schr?ter) народилася 8.09.1877 в Санкт-Петербурзі, померла 18.12.1940 в Нойштадте в Східній Пруссії (нині Вейхерово в Польщі).

В. А. Шретер похований на Смоленському кладовищі Санкт-Петербурга.

Адреси

• 1891-1901 - Санкт-Петербург, набережна річки Мийки, 114 - особняк архітектора.
• 1858-1860 - Берлін, Георгенштрасе (нім.Georgenstra?e), 19a.

Комментарии