Геннадій Якович Шипулін: біографія

Біографія

Волейбол для Геннадія Шипуліна починався в роки навчання в Білгородському технологічному інституті будівельних матеріалів. Він був сполучною в студентській команді «Технолог». У 1987 році, отримавши другу вищу освіту в Білгородському педагогічним університеті, Шипулін зайняв пост заступника голови в міській раді Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства, в 1988 році очолив спортивний клуб при профспілковому комітеті студентів Технологічного інституту, з 1990 року працював на посаді головного спеціаліста в федерації волейболу Бєлгородської області.

До цього часу Шипулін вже завершив кар'єру гравця, але не йшов з білгородської команди, переймаючи безцінний досвід від її тренера Юрія Наумовича Венгеровського, якого Геннадій Якович вважає своїм головним вчителем і у волейболі, і в житті. В кінці 1990-х Шипулін стає головним тренером та директором клубу, що називався в той час «Аграрник».

За вельми короткий час Шипулін вдалося перетворити провінційний клуб, ніколи раніше не мріяв про які-небудь серйозні досягнення, під флагмана російського волейболу, той «Локомотив-Белогорье", який своїми перемогами в Росії і тріумфами в Лізі чемпіонів змусив на початку нинішнього століття називати Білгород волейбольної столицею Старого Світу.

Роль Шипуліна в розвитку клубу неможливо переоцінити: Геннадій Якович довів, що є не тільки великим тренером, а й блискучим організатором. «Локомотив-Белогорье» став першим в справжньому сенсі професійним волейбольним клубом Росії: чудовий палац спорту, оснащений за найвищим вимогам, сучасна тренувальна база, розвиток дитячо-юнацької спортшколи, побудова системи клубу, команди якого представлені у всіх лігах чемпіонату Росії - все це заслуги Шипуліна. Як і те, безумовно, що він і його досвідчені колеги, яких Шипулін ніколи не соромився запрошувати собі в помічники, випестували в Бєлгороді і відкрили для російського волейболу Романа Яковлева, Вадима Хамутцкіх, Сергія Тетюхін, Олександра Косарєва, Сергія Баранова, Олексія Вербова та інших видатних майстрів, про які до їх появи в бєлгородському клубі дійсно не знав практично ніхто.

З 1998 по 2004 рік Геннадій Шипулін очолював збірну Росії. «У збірній виявився тому, що мене не влаштовували ні результати, ні падаючий авторитет головної команди нашої великої, багатої талантами країни», - говорив Шипулін незабаром після того, як виграв вибори тренера національної команди. Під керівництвом Геннадія Яковича збірна Росії стабільно входила до числа провідних команд світу, перемагала на Кубку світу і Світовий лізі. До цих досягнень необхідно додати і срібло чемпіонату світу 2002 року, і дві медалі на олімпійських турнірах. Після Ігор в Афінах-2004 Шипулін залишив пост головного тренера збірної - будучи максималістом у всьому, він не міг задовольнятися навіть другими і третіми місцями національної команди на найбільших волейбольних форумах, і сподівався, що за його наступника, яким став Зоран Гаіч, довгоочікуваний прорив все ж трапиться.

У 2004-2008 роках Геннадій Шипулін працював на керівній посаді в Раді з розвитку пляжного волейболу. При ньому цей вид спорту почав набувати у Росії професійні риси та отримав динамічний розвиток, а Білгород став одним з головних центрів пляжного волейболу.

Комментарии