Віктор Михайлович Чхиквадзе: біографія

Біографія

Народився 1 січня 1912 р. в с. Зовреті Зестафонський району Грузії в селянській родині.

Після закінчення середньої школи (1930) вступив в Інститут радянського будівництва і права у м. Тбілісі. Провчившись два роки, перевівся до Московського інституту радянського права ім. П. І. Стучки, який закінчив у 1934 р.

У 1937 р. почав науково-педагогічну роботу в цьому ж інституті.

У 1939 р. захистив кандидатську дисертацію, в 1941 р. отримав вчене звання доцента. Читав лекції також на юридичному факультеті МГУ, у Всесоюзній правової Академії та інших навчальних закладах.

У 1938 р. добровільно вступив до лав РСЧА. Військову службу проходив у Військово-юридичної академії РСЧА, де зайняв посаду викладача, а потім старшого викладача. Брав участь у Великій Вітчизняній війні в якості помічника військового прокурора Північно-Західного фронту.

У 1947 р. захистив докторську дисертацію, в тому ж році отримав вчене звання професора. У цей час він очолював кафедру кримінального права Військово-юридичної академії, а незабаром тут же став заступником начальника з наукової та навчальної роботи.

У 1948 р. очолив Академію.

У 1947 - 1948 рр.. за сумісництвом працював директором Всесоюзного інституту юридичних наук Міністерства юстиції СРСР.

У 1953 р. обраний секретарем ЦК КП Грузії, але через рік залишив цей пост, тому що різко розійшовся в поглядах на кадрову політику з тодішнім 1-м секретарем ЦК КП Грузії В. П. Мжаванадзе.

У 1954 р. призначений заступником директора Інституту права АН СРСР.

У 1958 р. направлений в якості радянського представника у Всесвітній рада миру. На Всесвітньому конгресі «За роззброєння та міжнародне співробітництво» (м. Стокгольм, липень 1958 р.) обраний Секретарем Всесвітньої ради миру і членом його бюро. Одночасно став директором Міжнародного інституту миру у Відні.

У 1963 р. очолив Юридичну комісію при Раді міністрів СРСР.

З 1964 р. директор Інституту права АН СРСР, член колегії Міністерства юстиції СРСР і член-кореспондент АН СРСР. На посаді директора інституту залишався понад 10 років, після чого очолив створений ним сектор прав людини.

У 1970 р. з ініціативи Чхиквадзе утворена Радянська асоціація політичних наук, першим президентом якої він став. Обирався віцепрезидентом Міжнародної асоціації політичних наук, президентом Міжнародної асоціації юридичних наук, членом головної редакції «Міжнародної енциклопедії порівняльного права» (видається у Німеччині). Багато уваги приділяв громадській та політичній діяльності. Заступник голови Радянського комітету захисту миру, член Пре-зідіума Радянського комітету солідарності з країнами Азії та Африки, віце-президент Радянської асоціації дружби з народами Латинської Америки. Входив до складу делегації СРСР на сесіях Генеральної Асамблеї ООН, працював в її 3-м і 5-м комітетах. Протягом ряду років був членом Спеціального комітету ООН з розробки проекту Декларації про принци-пах міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами, брав участь в розробці інших міжнародних угод і конвенцій.

У 1968 р. керував роботою радянської урядової делегації на Всесвітньому конгресі, присвяченому 20-річчю Загальної декларації прав людини. У наступні роки неодноразово очолював делегації радянських державних і громадських організацій на різних конгресах, конференціях і семінарах з питань міжнародних відносин, прав і свобод людини та ін

Автор майже400 наукових працьпо питань кримінального права, теорії держави і права, міжнародного права. Під його редакцією видано тритомний курс «Загальної теорії соціалістичної держави і права», не втратив актуальність і в наші дні. Їм і за його участю видані такі монографії, як «Гуманізм, світ, особистість: внесок СРСР у розвиток міжнародного співробітництва з прав людини» (1981), «Соціалістична концепція прав людини» (1986) і ін

Комментарии