Борис Франц Беккер: биография

Однак у силу недосконалості тодішньої системи нарахування рейтингових очок, дістатися до вершини тенісного Олімпу в сезоні-1989 Беккеру не вдалося. Німцеві довелося задовольнятися почесним званням «Гравець року». І тоді ж досяг свого логічного завершення конфлікт між тенісистами, організаторами турнірів і спортивними функціонерами, що привів у результаті до виникнення АТП-Тура (1990).

Будучи одним з ініціаторів його створення, Борис Беккер активно вступив у боротьбу за першість, вже за новими правилами, і ... програв. Колишній лідер - Іван Лендл пропустив частину сезону через травми, і не міг чинити опір тиску з боку більш молодих конкурентів. Не зумівши захистити багато очок у рейтингу, до літа 1990 року, він був змушений відступити з першого місця.

Ім'я нового лідера світового рейтингу, як з'ясується згодом, визначалося у фіналі Вімблдонського турніру: завзятий п'ятисетовий поєдинок Стефана Едберг і Бориса Беккера залишився за шведом, який упевнено захищав своє перше місце до кінця сезону. Незважаючи на те, що німецький тенісист, починаючи з серпня, видав вражаючу серію успішних виступів на великих змаганнях. Сім турнірів поспіль він залишав не раніше півфіналу: перемоги в Індіанаполісі, Сіднеї та Стокгольмі, фінали в Токіо та Парижі, півфінали на Відкритому чемпіонаті США та Чемпіонаті світу АТП (підсумковому турнірі сезону).

І тим не менше, всі вони зіграють свою роль вже незабаром. Коли на старті сезону-1991, Борис Беккер стане тріумфатором «Австраліан Оупен» (перегравши у фіналі Івана Лендла: 1-6, 6-4, 6-4, 6-4) і, як підсумок, 28 січня 1991 підніметься на верхню рядок рейтингу АТП. ??

Втім, очкового запасу минулорічних перемог вистачить ненадовго і вже весняний «мастерс» в Майамі, Борис гратиме другим «сіяним». А до того, в ранзі першої ракетки світу, він встиг провести лише один турнір під егідою АТП: в Брюсселі, дійшовши до півфіналу, Беккер знявся з матчу проти Андрія Черкасова. На цей же період припадає і його повернення в національну збірну. Пропустивши попередній кубковий сезон, в 1991-му Беккер цілком успішно повернувся, вигравши по дві «одинаки» в командних матчах першого та другого раундів Кубка Девіса, відповідно, проти Італії й Аргентини.

Проте в цілому, сезон 1991 року вийшов вельми суперечливим. Оскільки, між двома важкими і важливими досягненнями пролягла ціла прірва, завдовжки майже в десять місяців, без турнірних перемог. Перегравши Лендла в Австралії, і ставши першою ракеткою світу в самому початку сезону, Борис Беккер за рік провів на «троні», в загальній складності, 12 тижнів. Не вигравши за цей час жодного турніру, і знову поступившись лідерську позицію на фініші свого «заклятого друга» - Стефану Едберг.

І якщо зі шведом Борису, тоді ж, в кінці сезону, вдалося поквитатися: завдавши йому друга поспіль поразка у фіналі стокгольмського «Мастерсу» (3-6, 6-4, 1-6, 6-2, 6-2), то результат зустрічей з більш молодими конкурентами виявився невтішний. У середині сезону, демонструючи відмінну гру, Беккер стабільно доходив до вирішальних стадій великих змагань, де незмінно поступався представникам нового покоління тенісистів. Так, фінальний поєдинок турніру серії «Мастерс» у Монте-Карло він програв (7-5, 4-6, 6-7, 6-7) майбутнього «грунтовому королю» Серхіо Бругеріо, а в півфіналі «Ролан Гаррос» його зупинив набирає хід Андре Агассі (5-7, 3-6, 6-3, 1-6).