Андрій Володимирович Францессон: біографія

Біографія

А. В. Францессон народився в Москві 6 березня 1932 року. Його батько був одним з найбільших грунтознавців країни. У 1957 році з відзнакою закінчив Московський фізико-технічний інститут і влаштувався на роботу у щойно організований академіками А. І. Бергом і В. А. Котельниковим Інститут радіотехніки й електроніки АН СРСР, в лабораторію радіофізика Г. С. Гореліка. Після смерті Г. С. Гореліка А. В. Францессон перейшов на роботу в створену лабораторію стабілізації частоти радіогенераторов, яку очолив радіофізик М. Є. Жаботинський. Лабораторія М. Є. Жаботинського (перетворена у відділ квантової радіофізики) включилася в роботи з квантової електроніки. У лабораторії квантової радіофізики та оптики Інституту радіотехніки й електроніки РАН А. В. Францессон пропрацював все життя. На своєму робочому місці на 72-му році життя він помер 20 листопада 2003 року.

У житті Андрій Володимирович був дивно простий, бездоганно чесний, скромний і природний. Будь-яка робота на публіку була йому органічно чужа. Він був абсолютно позбавлений марнославства, і навіть природне для вченого наукове честолюбство у нього майже не було. Звідси відносно мале число публікацій, доповідей на конференціях, зарубіжних поїздок.

Наукова діяльність

Під керівництвом Г. С. Гореліка А. В. Францессон зробив свої перші наукові роботи, присвячені розсіювання радіохвиль на блукаючих неоднорідностях.

Працюючи в лабораторії М. Є. Жаботинського він у числі перших у світі сконструював, виготовив і запустив в експлуатацію оригінальні квантові парамагнітні підсилювачі мікрохвильового діапазону, що забезпечують рекордну чутливість при прийомі радіосигналів з космосу. Мазери А. В. Францессона були встановлені на радіотелескопах, які досліджують випромінювання міжзоряного водню та інших об'єктів, а потім і на прийомних антенах, задіяних у грандіозній програмі радіолокації планет Сонячної системи, здійсненої в 1960-70-х роках під керівництвом академіка В. А. Котельникова. Кожен з цих мазерів представляв собою унікальне, єдине у своєму роді технічний пристрій, охолоджуване до температур рідкого гелію, і кожен був винайдений, сконструйований і виготовлений власними руками А. В. Францессона. Він же забезпечував і безперебійну роботу своїх квантових приймачів під час сеансів космічного зв'язку в Євпаторії. У 1976 р. А. В. Францессон у складі авторського колективу був удостоєний за ці роботи Державної премії.

На початку 1970-х років увагу А. В. Францессона привернула дотепна ідея параелектріческого резонансу - виборчого взаємодії НВЧ поля певної частоти з електричними дипольними моментами деяких домішкових атомів і молекул у твердих тілах. Спостерігати і детально дослідити цей ефект у найцікавіших частотних діапазонах довгий час не вдавалося - заважали нездоланні експериментальні труднощі. Францессон впорався з цим завданням. Він сам виростив досить досконалі монокристали з потрібними домішками (а для цього побудував спеціальні плавильні печі і установки для зонної очищення), винайшов і виготовив НВЧ резонатори міліметрового діапазону хвиль, куди по мікроскопічних проводам заводилася висока напруга, виготовив кріогенне устаткування для гелієвих температур.

На початку 1980-х років він переключається на щойно виникло дуже перспективна справа - скловолоконні світловоди. Андрій Володимирович сконструював і виготовив перші компактні і надійні світлопровідні роз'єми. При цьому центральна жила световолокна має в поперечнику всього близько мікрона, а при механічному поєднанні двох світловодів їх серцевини повинні збігатися з абсолютною точністю. А. В. Францессон брав участь в створенні різних елементів световодной техніки, в конструюванні световодних ліній зв'язку.

В останні роки він захопився ідеєю всехвильовий (у тому числі оптичного) коаксіального кабелю конічної форми - на вістрі такого конуса можна створювати гігантські напруженості світлового поля. Поєднавши цю ідею з технікою тунельної мікроскопії, А. В. Францессон працював над створенням приладу, здатного досліджувати властивості окремих молекул, що знаходяться на поверхні твердої фази.

Комментарии