Аслан Абашидзе Ібрагімович: біографія

Походження

Аслан Абашидзе - представник старовинного князівського роду, що правив в Аджарії з 1463 року як Еріставі (суверенних властітей), а після підпорядкування в XVII столітті туркам - як санджак-беги (губернатори) Батумі й Трабзона. У 1918-21 роках його дід Мемед Абашидзе, письменник і перекладач, став головою першого парламенту (меджлісу) Аджарії, утримав Аджарії у складі Грузії, не допустивши турецької окупації. У 1938 році М. Абашидзе був розстріляний, а його син Ібрагім (за два місяці до народження сина Аслана) був арештований і висланий у Сибір. Мати - Шаестер Бежанідзе - походила з аристократичного роду, який володів північній Аджарією.

Біографія

Початок кар'єри

Закінчив історико-філологічний факультет Батумського педагогічного інституту (1962) і факультет планування народного господарства Тбіліського державного університету (1984). У 1962 р. був засуджений на два роки умовно за зберігання вогнепальної зброї та злісне хуліганство. Викладав у музичному училищі, очолював ПТУ, займався комсомольською роботою. У ці роки близько познайомився зі старшим братом Едуарда Шеварднадзе - Іпократе, який був у цей час головою Комітету з профтехосвіти Грузії.

З 1981 року - заступник голови виконкому Батумського міськради, з 1984 року - міністр побутового обслуговування населення Аджарської АРСР, з 1986 року - заступник міністра побутового обслуговування населення Грузинської РСР, потім президент держконцерну з побутового обслуговування населення «Грузбитсервіс».

На чолі Аджарії

У березні 1991 року за підтримки Звіада Гамсахурдії , з яким був знайомий з дитинства, став в. о. голови Верховної ради Аджарії, а в липні того ж року обраний головою Верховної ради Аджарії (був переобраний на цю посаду в 1996). При цьому Гамсахурдія в якості основної умови обрання поставив Абашидзе поступове скасування автономного статусу Аджарії. У 1991-1995 одночасно був заступником Голови парламенту Грузії.

19 серпня 1991, дізнавшись про переворот у Москві, повідомив про це по телефону Гамсахурдії і вмовив його прийняти всі вимоги ГКЧП. Після початку в грудні 1991 року громадянської війни створив власну армію в якості противаги збройних угруповань, які об'єднували прихильників і противників З. Гамсахурдії. У 1992 році очолив політичну партію «Всегрузинський союз відродження» (c 1997 - Союз демократичного відродження), яка на виборах парламенту Грузії 1992 і 1995 роках домоглася певного успіху і створила сильну парламентську фракцію.

28 вересня 1992 фактично оголосив незалежність економічних структур автономії від Тбілісі. На відміну від керівництва Абхазії і Південної Осетії, не намагався добиватися незалежності Аджарії і розвивав її як «вільну економічну зону» з правом залишення митних зборів у республіці. Надав максимально пільговий режим дислокованої близько Батумі російській військовій базі. У березні 1994 вітав вступ Грузії в СНД. За повідомленнями ЗМІ підтримував дружні стосунки з Юрієм Лужковим.

За словами Абашидзе на нього було скоєно 17 замахів, хоча Аджарська опозиція вважала більшість з них вигаданими.

У 2000 році був кандидатом на пост президента Грузії, але зняв свою кандидатуру на користь Е. Шеварднадзе, незважаючи на те, що у виборах брав участь представник очолюваного Абашидзе блоку «Відродження Грузії» Дж. Патіашвілі. У тому ж році на безальтернативній основі обрано г Аджарії, отримавши 99% голосів при явці виборців, що склала 90%.

Конфлікт з Тбілісі

Після «революції троянд» у Аслана Абашидзе не склалися стосунки з Михайлом Саакашвілі. У квітні 2004 року Саакашвілі заявив, що «клан Абашидзе є бандою злочинців, вбивць і наркодилерів», після чого в травні ввів в Аджарії пряме президентське правління. До кордонів автономної республіки був перекинутий грузинський спецназ, якому з іншого боку протистояли сили МВС Аджарії. Масштабний збройний конфлікт було відвернуто в результаті переговорів між Росією та Грузією, так як перша пообіцяла не протидіяти відновленню контролю Тбілісі над автономією і вивезти з Аджарії Абашидзе в обмін на гарантії недоторканності, які Михайло Саакашвілі публічно дав йому в ефірі центральних телеканалів. 5 травня 2004 Абашидзе, після переговорів з керівництвом Росії вирішив покинути Аджарію, а на наступний день в Батумі прибув літак з керівником Ради безпеки РФ Ігорем Івановим, який у той же день вивіз Абашидзе до Москви.

Комментарии