Густав Вільгельм Тібель: біографія

Народився 12 травня 1772 року, на Зюдерманландіі і в ранній молодості був зарахований волонтером у Зюдерманландського полк. Проходячи службу в нижніх чііах, Тібель брав участь у російсько-шведській війні 1788-1790 років, відзначився в багатьох випадках, був зарахований до артилерії свого полку 20 травня 1790 отримав відзнаку за хоробрість, надану їм у битві при Келтісе. Незабаром Тібель був прикомандирований до фортифікаційним роботам в Уммельйокі, Вереле і Аніале.

У 1791 році проведено в підпоручики і в 1792 році отримав, при установі військової академії в Карлсберг, місце викладача. У 1796 році він був обраний першим секретарем лптературного суспільства шведських офіцерів, отримав чин капітана, але два роки опісля вийшов відставку і вступив інженер-капітаном у французьку службу.

Прикомандирований до французького генерального штабу, він брав участь у походах 1799 -1800 років в Італії, при Кастельнуово був поранений і на полі бою наданий батальйонним командиром; в Турині потрапив у полон, але через три тижні був обміняний і нагороджений чином генерал-адютанта. Потім Тібель брав участь у битві при Маренго і командував авангардом при переході через Мінчев.

Після перемир'я Тібель займався топографічною зйомкою тієї частини венеціанських земель, які були зайняті французами, і після укладання миру вступив, за повелінням першого консула Наполеона Бонапарта , до служби Італійської республнкі начальником інженерного корпусу зі збереженням свого чину у французькій армії.

У якості начальника ііженерного корпусу та директора військового архіву, Тібель вів роботи при зйомці у великому масштабі володінь всієї Італійської республіки і в цей час багато сприяв до заснування військової академії в Мілані. 14 червня 1802, в річницю битви при Маренго, він отримав у нагороду почесну шпагу і чин бригадного генерала.

Заслуги, придбані Тібелем в чужих краях, не залишилися без уваги і в Швеції, куди відкликав його король Густав IV 8 травня 1803 з чином майора і адютанта Його Величності. 6 серпня того ж року він получнл чин підполковника, в 1805 році був зведений у дворянське достоїнство і призначений віце-президентом військової колегії та директором топографічного корпусу. У тому ж році Тібель супроводжував короля в званні генерал-квартирмейстера при експедиції в Померанію.

У 1808 році Тібель отримав чин генерал-майора і призначення генерал-ад'ютантом у шведський флот. За зречення від престолу короля Густава IV в 1809 році і за вступ на той Карла XIII, Тібель залишив посаду генерал-ад'ютанта і вирушив до Франції для обміну полонених. Незабаром він був призначений начальником королівського інженерного корпусу.

Тібель був активним прихильником Наполеона і всіляко агітував за профранцузької орієнтацію зовнішньої політики Швеції, вів у пресі активну пропаганду за вступ Швеції в союз з Францією і розрив союзних відносин з Росією. В кінці 1811 року він поїхав до Парижа. За це він у січні 1812 отримав відставку. У травні 1812 Тібель подав прохання королю про його повернення на службу, але отримав відмову.

У 1814 році, за вигнанні Наполеона у заслання на острів Ельба, Тібель знову був призначений на службу; в 1815 році обраний членом військової колегії та наданий командором ордена Меча.

У 1824 році Тібель був зроблений в генерал-лейтенанти й призначений президентом військової колегії, a 1827 отримав баронський титул. Як президент військової колегії він придбав значні заслуги у відношенні управління шведською армією і військового судочинства, чому слугує доказом безліч надрукованих його творів, що показують глибокі та багатосторонні знання.

Тібель помер 8 березня 1832 в Стокгольмі.

Джерела

• Енциклопедія військових і морських наук. Т. VII. СПб., 1895
• Військовий енциклопедичний лексикон. 2-е вид. Т. XII. СПб., 1857
• Росія і Швеція. Документи і матеріали. 1809-1818. М., 1985

Комментарии

Сайт: Википедия