Сілін Олесь Опанасович: біографія

Біографія

Народився 9 жовтня 1913 року в м. Скадовськ, Херсонської області. Українець.

Жив у Києві на вулиці Еспланаднойй, 32.

Помер 12 квітня 2007 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 18).

Освіта

• Херсонський транспортний технікум (1928-1931).
• Одеський університет культури ( 1933-1937).
• Томський політехнічний інститут (заочно) і Одеський інститут цивільних інженерів-архітекторів (1932-1938).
• Ульяновське училище танкового прориву (1943).

Діяльність

• 1973-1991 - засновник і член редколегії бюлетеня «Пам'ятки України».
• 1943-1945 - начальник танкової розвідки штурмової армії прориву ( Степовий, 2-й і 3-й Українські фронти).
• 1926-1928 - підмайстер, Херсонський будинок комуни.
• 1941-1942 - головний фортифікатор оборонних ділянок Донського і Сталінградського фронтів.
• 1965 - один із засновників Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.
• 1945-1957 - доцент кафедри архітектури, Харківський інженерно-будівельний інститут; головний міжвідомчий експерт.
• 1940-1941 - головний інженер будівельного управління, Раднарком Молдавської РСР.
• З 1994 - член ради історичних місць України. Член Комісії з питань відновлення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України (12.1995-11.2001).
• 1975-1991 - член містобудівної ради Головного управління архітектури м. Києва.
• 1963-1970 - доцент кафедри архітектурних конструкцій, Київський інженерно-будівельний інститут.
• 1985-1996 - член редколегії бюлетеня «Старожитності».
• 1945-1947 - головний інженер-архітектор Центральної групи військ з відновлення ансамблів архітектури (Австрія, Угорщина, Чехословаччина, Югославія).
• 1983-1993 - голова науково-консультаційної ради з культури та історії Київської міської ради.
• З 1986 - член наукової ради Державного заповідника «Стародавній Київ».
• 1957-1961 - головний конструктор, НДІ архітектури споруд Академії архітектури УРСР.
• З 1987 - член наукової ради Комітету реставрації, охорони пам'яток Київської міської ради.
• 1931-1933 - керівник топографічних експедицій (Східна Сибір, Забайкалля, Монголія, Маньчжурія).
• 1970-1975 - доцент Інституту підвищення кваліфікації головних архітекторів міст, науково-дослідних і проектних інститутів.
• 1938 - 1940 - головний інженер фортифікаційного корпусу Тихоокеанського флоту (Примор'я, Уссурійський і Амурський краю).
• 1961-1963 - начальник технічного відділу, НДІ нової техніки і наукової інформації Академії будівництва та архітектури.

Сім'я

• Батько - Панас Іванович (1888-1952).
• Мати - Марія Василівна (1893-1979).
• Дружина - Ніна Володимирівна (нар. 1924).

Нагороди та звання

• Заслужений працівник культури України (1993).
• Почесний громадянин міста Скадовська.
• Заслужений архітектор України.
• Герой України (30.12.2005, з врученням ордена Держави - за визначні особисті заслуги перед Українською державою у відродженні національної духовної спадщини, відновлення визначних пам'яток історії , культури та архітектури, багаторічну плідну просвітницьку діяльність).
• Нагороджений радянськими орденами Червоного Прапора (1944), Вітчизняної війни І ступеня (1944, 1945) та ІІ ступеня (1943), Червоної Зірки (1942, 1945) ; українськими орденами «За заслуги» III ступеня (1998), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2004).
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1987).

Комментарии

Сайт: Википедия