Наши проекты:

Стрибок у авангардизм. Володимир Бистряков

bistrov2.jpg Як-то в 60-х роках у Києві давав виступ популярний Театр на Таганці. В той час даний театр під керівництвом видатного режисера Юрія Любимова був явищем не просто надзвичайно модним, а воістину революційним. Досить лише сказати, що серед виступаючих був сам Володимир Семенович Висоцький, людина, що викликає непідробне захоплення в наші дні. Тому для київських театралів уявляють і себе такими ця подія мала колосальну значущість.

У першу чергу квитки на такий бажаний спектакль видавались, звісно ж, представникам партійної еліти. Лише деяку частину (зовсім небагато) залишили і для театралів. Тому пробитися в Театр оперети на виставу столичних зірок простій людині без корисних знайомств було просто неможливо.

Одним із щасливчиків, які все ж таки змогли побачити це уявлення, став хлопець на ім`я Володимир Бистряков, який зараз є одним з найбільш видатних українських композиторів. Один з товаришів познайомив Володимира з двома дівчатами, які значилися в штаті столичного театру чи то костюмерам, чи то гримерки. роззнайомившись ближче з цими панянками, майбутній композитор обзавівся відмінною можливістю відвідати виставу.

Вистава той носив гучну назву «Десять днів, які потрясли світ». На рахунок світу сказати не можемо, а ось потрясти відвідувачів організаторам вдалося - надто вже все було незвичайно. Так, наприклад, замість всім звичних бабусь білетером були матроси-балтійці, наколюють квитки на свої багнети. Замість ламп під стелею горіли гноти, поміщені в гільзи від снарядів, а по фойє курсували патрулі. Загалом, київські шанувальники театру такого ще не бачили, тому вони чекали під час вистави чого завгодно.

Про те, щоб отримати квиток, не могло бути й мови, тому нові подружки протягли Володимира всередину будинку через якісь підвали, а потім проінструктували:

«Володя, ми тебе поставимо на сцені за завісою. Як тільки повністю вирубають світло - стрибай в ложу! Там нікого немає - це урядова ложа, а сьогодні уряду там не буде. Стрибай сміливо і влаштовуйся по-панськи».

Проте дівчата не врахували, вірніше не могли врахувати однією примітною подробиці. Справа була в тому, що машиніст сцени вже встиг посадити в ту ложу свого знайомого. І ось Бистряков дочекався повної темряви і стрибнув у ложу, де вже в очікуванні вистави сидів інший чоловік. І приземлився спригнувшій зі сцени Володимир прямо на ногу цій бідолазі. Тому що стояла тишу перервав пронизливий крик «твою мать !».

Проте присутні глядачі, які чекали від прибулих авангардистів чого завгодно, здивувалися не дуже сильно. Звичайно, ніхто не очікував, що подання почнеться з матірною фрази, тому в залі все ж таки запанувала гробова тиша. А через кілька миттєвостей пішли оглушливі овації.

Бистряков згадує, що згодом не раз чув, як люди захоплено ділилися враженнями про гучному спектаклі. І як їм заявляли, що в наступних виставах ніякого мату не було, ті з поблажливою посмішкою відповідали приблизно таке: «А що ж ви хочете? Ви що, не знаєте, де живете? Це наша київська цензура заборонила».?

ПОДПИСАТЬСЯ НА ИСТОРИИ

Ваше имя:
E-mail:
Введите число с картинки:

ПОНРАВИЛАСЬ ИСТОРИЯ?

Нажми +1
Поделиться:
Опубликовать в своем блоге livejournal.com
Отправить другу:

Комментарии