Нікому ні слова! Олександр Васильович Храповицький

Олександр Васильович Храповицький служив при Катерині II статс-секретарем. Не чужа йому була й літературна діяльність, а «Пам'ятні Записки» Храповицького досі виступають джерелом відомостей про особистості та діяльності великої російської імператриці.

Висока посада накладала на нього велику відповідальність - адже доводилося часом вирішувати складні й заплутані справи. Храповицький справлявся з проблемами швидко і розумно, але в Петербурзі тих часів пошепки, як анекдот, переказували одну цікаву історію про особисте секретарі цариці.

Якийсь поміщик звернувся з проханням до губернатора, але питання здалося високому посадовцю настільки складним, що прохачеві було заявлено:

- Я, пане, таке діло сам вирішити не можу. Вам слід звернутися вже ніяк не менше ніж в міністерство або в канцелярію її величності.

Мабуть, справа для поміщика було виключно важливим, і, недовго думаючи, він почав збиратися до столиці. Прибувши в Петербург і влаштувавшись у готелі, поміщик відправився в потрібне міністерство, де познайомився з подібними йому бідолагами-прохачами. Від одного з них поміщик і отримав найцінніший рада:

- Ти тут, шановний, тільки час втратиш! Спробуй-но прямо до статс-секретарю Храповицькому поткнутися. Мені він справа в дві хвилини вирішив, а тут я тільки підписи і печатки тепер збираю. Тільки у палац не йди - не зловити там Олександра Васильовича. Я тобі адресу дам, де він живе, вечерком до нього і нагрянешь.

Рада здався поміщику корисним, та й виходу іншого, судячи з усього, не малося. Правда, перший візит до Храповицькому успіхом не увінчався - статс-секретаря не було вдома. За словами слуг, він супроводжував імператрицю в театрі, а потім на балу. Поміщик повернувся в готель, добре виспався, вдень погуляв по столиці, а до вечора знову відправився з візитом. Але по дорозі, вже в сутінках, до нього прив'язалася якась п'яна компанія. Слово за слово, дійшло до взаємних образ, а потім і до рукоприкладства. Здоров'ям поміщик ображений не був, та й силушки вистачало, і напали на нього модно одягнених хлюст він расшвирял без особливих зусиль. При цьому деяким так доклав до осіб свій пудовий кулачищем, що пролунав хрускіт кісток.

Йти до Храповицькому в забрудненої одязі він не зважився. Але зате наступного вечора поміщику казково пощастило. По-перше, статс-секретар опинився вдома, а по-друге, прийняв прохача практично відразу, не мурижили в приймальні. Правда, провели поміщика не в кабінет або вітальню, а в спальню Олександра Васильовича.

Всього пара свічок горіла на комоді, і поміщик ледве розгледів, що господар лежить в ліжку, а на голові його покоїться міхур з льодом.

- Та ви, Олександре Васильовичу, ніяк нездорові?! - Вигукнув поміщик. - Можливо, мені в інший раз зайти?

- Нічого ... - слабо відповів Храповицький. - Справи важливіше здоров'я!

- Мені казали, що ви дуже відповідальний і сильний чоловік, - вирішив подмасліть поміщик. - Але щоб ось так от, важко хворим приймати відвідувачів ...

- Щось мені голос ваш знайомий ... - раптом занепокоївся Олександр Васильович. - Ану, візьміть свічку і підійдіть ближче.

І господар, і відвідувач були гранично здивовані, вдивившись один в одного. Правда, якщо поміщик буквально витріщив очі, дізнавшись у Храповицький одного з вчорашніх бузотери, то особа Олександра Васильовича просто скривилося від болю.

- Боже мій! - Вигукнув нарешті поміщик. - Та хіба ж я знав! ..

- І добре було б, щоб ніхто не дізнався! - Перебив його статс-секретар. - Папери ваші давайте. Зроблять все швидко і принесуть вам їх прямо в готель. Тільки заради Бога - нікому ні слова про цю подію!

Читати: Олександр Васильович Храповицький біографія

« Попередня історія Наступна історія »