Не забути порадувати. Павло Вікторович Деляров

Юрисконсульт відділу по відчуженню майна в Міністерстві шляхів сполучення Павло Вікторович Деляров був відомим і пристрасним колекціонером, знавцем західного мистецтва і ерудитом. За своє життя він зібрав цінну колекцію картин, а також бібліотеку з книжок, присвячених живопису. Дуже багато експонатів його колекції коштували купу грошей.

Якось раз столичний антиквар Васильєв запросив до себе Делярова і урочисто продемонстрував йому картину.

- Подивіться, Павло Вікторович. Картина належить голландській школі, і вона прекрасно відреставрована. На думку деяких експертів, це полотно самого Рембрандта.

- Киньте, батенька! - Посміхнувся Деляров. - У вас що ні шпага - то точно належить Суворову чи Кутузову, а як картина голландської школи - так пензля Рембрандта. Але те, що це полотно голландців, я й сам бачу, тут сумнівів, звичайно, немає ...

- Так точно вам кажу! - Образився Васильєв. - Це Рембрандт! І я готовий його вам поступитися за десять тисяч рублів.

- Ви що ж, мене школярем вважаєте? - Обурився Павло Вікторович. - Рембрандт менш ніж в сто тисяч сьогодні не обійдеться. Картина гарна, але в кращому випадку - копія, і дати за полотно більше трьох тисяч я не можу.

Торгувалися колекціонер з антикваром довго й гаряче, але в кінці кінців Деляров придбав картину за досить великі на ті часи гроші - шість тисяч.

Кілька днів Павло Вікторович вивчав картину будинку і після довгих роздумів вирішив повернути її продавцеві. Він повідомив про своє рішення Васильєву, але антиквар не побажав розлучатися з грошима. Замість цього Васильєв кинувся до Мякініно, сенатору, відмінно знав право, і теж колекціонеру, і виклав йому колізію. Сенатор Васильєва заспокоїв і порекомендував грошей не повертати, а картину не забирати назад. Рада цей грунтувався саме на ціні картини.

- Ви самі подумайте, - поблажливо переконував Мякініно. - Нехай навіть Деляров в суд подасть, нічого у нього не вийде. Адже купуючи Рембрандта за шість тисяч, він прекрасно знав, що ціна йому в двадцять разів більше. Жоден суддя на його користь не вирішить.

Саме це і заявив хитрий антиквар Павлу Вікторовичу Делярову при особистій зустрічі, уклавши свою тираду наступними словами:

- Справжній це Рембрандт чи якийсь другосортний голландець - для угоди нашої ролі не грає. Хоч в суд на мене подавайте!

Картина провисіла у Делярова на задвірках колекції кілька років, поки Павлу Вікторовичу не знадобилася термінова експертиза абсолютно іншого полотна. Мабуть, його рукою управляла інтуїція, коли, комплектуючи посилку в Берлін, він долучив і спірного «голландця». Яке ж було здивування колекціонера, коли знаменитий мистецтвознавець Вільгельм Боде дав висновок про те, що підсунуть антикваром Васильєвим картина є оригіналом і належить пензлю Рембрандта.

Тримаючи в руках висновок експерта, Деляров тремтячим голосом вимовив:

- Насамперед треба обрадувати Васильєва...

« Попередня історія Наступна історія »