Перлова конфузія. Іван Михайлович Долгоруков

У князя Івана Михайловича Долгорукова не було університетської освіти - він кинув вчитися заради військової кар'єри, але в двадцять шість років, вже маючи чин бригадира, подав у відставку і прийняв посаду віце-губернатора в Пензенській губернії, а потім став губернатором у Володимирській. У 1814 році князю виповнилося п'ятдесят, і він, визнавши свій обов'язок перед батьківщиною виконаним, оселився в Москві і повністю віддався мистецтву - писав мемуари і вірші, займався драматургією і з задоволенням грав в аматорських театрах, причому мав не тільки неабияким акторським талантом, але й чудовим голосом.

На початку XIX століття стало дуже модно містити так звані домашні театри. До слова, з подібних театрів вийшли багато великі актори того часу. Не минула ця мода і царський двір. Над домашнім театром «малого двору», що знаходився в Гатчині, взяла патронаж сама Марія Федорівна, мати імператора. Саме вона, дізнавшись про таланти Івана Михайловича Долгорукова, запросила князя грати на опікуваної їй сцені. Спочатку ставили комедії, потім зважилися і на оперу.

Для задуманої опери взяли лібрето про іспанського інфанта дона Карлоса, написане Лафермьером. Чудова була і музика - хоча б тому, що склав її Дмитро Бортнянський. Царський розмах торкнувся і декорацій, настільки багате зроблених, що вони могли змагатися лише з костюмами для опери. Для ще більшого ефекту Марія Федорівна видала акторам власні діаманти, смарагди і перли, які під час гри буквально сяяли.

Князь Долгоруков виконував роль короля Іспанії, батька Карлоса. Його сценічний костюм прикрашала нитка приголомшливого рожевого перлів. І ось під час виконання вельми чутливою арії Іван Михайлович так захопився, що надірвав нитку, що скріпляє перлини. Прикраса блискучим водоспадом осипалося на сцену, і рожеві кульки застукотіли по дошках. Присутні в залі хором ахнули, але Долгоруков забарився лише на мить. Він простяг руку в зал і замість останньої фрази арії проспівав:

- І перли мені не доріг! ..

Зал вибухнув оплесками.

Після закінчення спектаклю Марія Федорівна підійшла до Долгорукову і невдоволено запитала:

- Що ж це ви, Іване Михайловичу, перлами імператорськими розкидатися?

- Так адже, ваша величність, - зніяковів князь, - захопився, чи розумієте, до такої міри, що й не помітив того, що сталося конфузу ...

- Так уже й не помітив? - Посміхнулася Марія Федорівна.

- Та ви не звольте турбуватися! Я адже, якщо що, перли цим заміну знайду, вже повірте!

У цей момент до беседующим підбіг ад'ютант:

- Дозвольте доповісти, ваша величність!

- Що там у тебе? - Скривилась Марія Федорівна.

- Всі намистинки зібрали. Фрейліна ваша порахувала і каже, що не загубилося ні єдиної!

- Добре! - Кивнула, заспокоївшись, Марія Федорівна і знову звернулася до князя Долгорукову: - А ви, Іване Михайловичу, сьогодні мене своєю грою просто вразили! Навіть перли посипався вчасно!

- Все для вас, ваша величність! - Чемно поклонився Долгоруков. - Але присягаюся вам - само собою вийшло...

Читати: Іван Михайлович Долгоруков біографія

« Попередня історія Наступна історія »