Зозулених невдячність. Йоганн Сігезбек

У грудні 1741 року була введена офіційно посаду директора «Аптекарського городу», розташованого на однойменному острові Петербурга і перетворився згодом у Імператорський ботанічний сад. Особистий лейб-медик імператриці Єлизавети Петрівни, Лесток, доклав чимало сил, і за його протекцією цей пост зайняв Йоганн Сігезбек, німецький лікар і ботанік. Одночасно Сігезбек отримав пост академіка.

Новоявлений директор зробив дуже багато для розвитку довіреної йому установи. Де тільки міг, він закуповував насіння і живці нових дивовижних рослин і буквально пропадав на острові, вирощуючи все нові і нові екземпляри флори. Правда, з часом Лесток натякнув Йогану Сігезбеку:

- Пора б тобі, Йоганн, написати який-небудь вчений працю. Сам розумієш, звання академіка просто так не дається.

- Що ж я можу написати такого? - Поцікавився Сігезбек.

- Зрозуміло, що ця праця має бути не просто фундаментальним, а внести щось нове в науку.

- Не збагну розуму, - розгублено пробурмотів академік, - яку ж ідею я можу вкласти в наукову роботу ...

- А ти трохи покритикую систему цього шведа, Карла Ліннея, - запропонував Лесток. - Ось і буде гучна робота.

Рада свого покровителя Йоганн Сігезбек втілив у життя - правда, за словами сучасників, даний академік, хоч і мав завзятість і навички при вирощуванні рослин, але ось талантом вченого не мав зовсім. Однак роботу під гучною назвою «Ботанософія» Сігезбек вигадав і навіть з великим апломбом спростував в ній висновки Карла Ліннея про існування статевих відмінностей у рослин. При цьому Сігезбек застосував не якісь наукові розробки, а дуже простий аргумент, заявивши, що Господь Бог ніколи і ні за яких обставин не допустив би в царстві рослинному аморального статевого поділу і неможливо викладати незміцнілим духом юнакам настільки нецеломудренную і порочну систему, як вчення Ліннея.

Треба сказати, що Лінней, ознайомившись з твором Сігезбека, якого вважав однодумцем та колегою, на нього всерйоз образився. Ця образа вилилася в справжню помста, виконану вельми оригінальним чином. Через кілька тижнів шведський вчений надіслав до Петербурга ретельно упакований пакетик з насінням. У супровідному листі, адресованому Йогану Сігезбеку, було зазначено, що насіння ці належать новому, невідомому ще рослині, названому «Cuculus ingratus». У перекладі з латині на російську це означало «кукушка невдячна».

Зрозуміло, Йоганн Сігізбек поспішив посадити насіння на найкращому місці Аптекарського городу і почав чекати появи сходів. Уява малювала академіку абсолютно незвичайна рослина з чудовими квітами. Дуже скоро проклюнулися перші паростки, але в міру їхнього росту Сігезбек все більше переконувався, що на його чудовому городі сходить не що інше, як «Siegesbekia orientalis», пойменоване колись на честь Йоганна Сігезбека самим Карлом Ліннеєм...

Читати: Йоганн Георг Сігезбек біографія

« Попередня історія Наступна історія »