Час повториться. Олександра Яблочкіна

Серед акторів малого театру і в дореволюційний час, і в Радянській Росії блищала прекрасна актриса, яка зіграла безліч ролей: Яблочкіна Олександра Олександрівна. Революцію актриса сприйняла абсолютно спокійно, тому що вважала, що для мистецтва абсолютно неважливі соціальні та економічні потрясіння, а справжній актор є слугою лише одного пана - театру.

Проте перехід з часу царського під час радянське не просто пройшов для Олександри Олександрівни непоміченим. Вона примудрилася зберегти свою фантастичну наївність і не влаштовувала багатьох звичку говорити саме те, про що думала в даний момент. Партійні і військові бонзи післяреволюційного періоду обожнювали відвідувати спектаклі за участю Яблочкіної, але зате говорити з нею вкрай побоювалися. Вона могла запросто заявити при свідках вельми відомому червоному командирові:

- О! А я ж пам'ятаю вас бравим гвардійським офіцером! Вам так до лиця були аксельбанти! Ви, здається, дослужилися до капітана імператорської гвардії?

Що міг відповісти на подібне питання заслужений червоний командир, тим більше що все сказане було правдою до останнього слова?

Згідно віянню часу і за велінням згори, Олександра Олександрівна стала членом ВКП (б). При цьому її жодним чином не цікавили політичні чи ідеологічні підгрунтя власного вчинку. Було сказано артистам вступити в партію - вона і вступила разом з іншими. Платила внески, відвідувала зібрання і не розуміла ні слова з закликів, директив і вказівок на нове економічний напрямок. Як говорили її колеги: «У великій Яблочкіної велика доля! Вона найстаріша на сцені у нас на очах разом зі своїми героями...»

Коли актриса вже не грала в спектаклях, взяли за правило запрошувати її на всі партійні збори або заходи, хоч скільки-небудь значимі. Олександру Олександрівну незмінно саджали в президію, звідки вона посміхалася своєю знаменитою, хоч і пристарілої вже посмішкою. Подібна традиція закінчилася досить цікавим чином. Одного разу на партійному зібранні, присвяченому ювілею Великої Жовтневої соціалістичної революції, хтось із молодих комуністів задав Яблочкіної питання:

- Скажіть, Олександра Олександрівна, а от як ви думаєте, комунізм буде сильно відрізнятися від нашого часу?

- Звичайно! - Спокійно відповіла Яблочкіна з висоти столу президії. - Ви ж розумієте, що час це буде невимовно прекрасним! З'явиться багато продуктів, різних і корисних. У кожної людини буде своя окрема квартира або будинок, а комуналки підуть у минуле...

У міру того, як Олександра Олександрівна розписувала своє бачення комунізму, особи присутніх світлішали, люди посміхалися, передчуваючи прихід прекрасного часу - комунізму... Зараз це може здатися дивним, але в ті часи ставлення до майбутнього було іншим - багато в нього не просто вірили, а ще й вважали, що до побудови комуністичного суспільства залишилися лічені роки.

- Люди стануть набагато культурніше, - захоплено продовжувала актриса. - Вони будуть неймовірно багато читати й відвідувати кожен день театри. Ввічливість і поважність у відносинах стане нормою, а вулиці будуть чистими і доглянутими ...

Мабуть, Яблочкіна дуже захопилася своїм внутрішнім баченням майбутнього, тому що несподівано для всього зібрання мрійливо додала:

- Загалом, все буде, як було за царя...

Читати: Олександра Олександрівна Яблочкіна біографія

« Попередня історія Наступна історія »