Сам заробив! Петро I

На відміну від сучасних правителів, імператор всія Русі Петро I не тільки засновував усілякі корисні підприємства і фабрики в Росії, а й часто бував на них і навіть працював там, як найпростіший майстровий. Достовірно відомо, що Петро Олексійович власноруч кував якоря для перших російських кораблів, брав участь в лиття гармат, та й взагалі не гребував ніяким робочим справою.

У ста п'ятдесяти кілометрах від Москви, по дорозі на Калугу, були розташовані залізоробні заводи Міллера. Не один раз відвідав їх Петро I зі своєю свитою, а якось навіть встав до волочильному верстата і зажадав від майстрів навчити його хитрому справі «протягування» залізних смуг. Відмовити царю майстра, зрозуміло, не посміли. Петро завжди був кмітливим учнем, технологію процесу освоїв швидко і став волочити смуги нітрохи не гірше досвідчених заводчан. Свита його в цей час переминалася з ноги на ногу, і цар, не терпів ледарів, обернувся до своїх наближеним і гримнув на них:

- Нема чого стовпами стояти! Допомога, ледарі! Дивись-ка - цар ваш працює, а ви байдики б'єте!

Довелося супроводжуючим його боярам і офіцерам носити вугілля, роздмухувати хутром спекотне полум'я і підтягати необхідну для волочіння воду. У цей день Петро Олексійович, до несказанного подив майстрових, особисто протягнув через волочильний верстат сімнадцять пудів залізних смуг і не полінувався кожну з них відзначити своїм особистим штампом. Закінчивши роботу, государ вмився і, не переодягаючись, відправився в Москву.

У місті він наказав зупинитися біля будинку власника заводу, Вернера Міллера, і у господаря насамперед запитав:

- А що, Міллер, чи добре отримують твої майстра за роботу?

Міллер вклонився і відповів:

- По одному алтину за кожен пуд простягнутих смуг, государ імператор.

- Добре! - Похвалив цар. - І майстри в тебе знатні, і ділом хорошим займаєшся. Тільки от невдача - черевики свої я пропалив на твоєму заводі! І знаєш, чому? Простягнув я там своїми руками сімнадцять пудів смуг, і кожна мечена тепер штампом моїм. Бажай оплатити роботу!

Сторопів від такого повідомлення Міллер метнувся до свого грошового ящика, вихопив звідти сімнадцять червінців і з поклоном простягнув цареві:

- Візьміть, ваша величність! Робота такого майстра повинна відповідно і цінуватися ...

- Ай, брешеш, Міллер! - Посміхнувся Петро. - Залізо, хоч царем, хоч майстром твоїм тягнені, залізом і залишається! Бажай оплатити мені роботу по совісті - як працівникам своїм платиш. Зайвого мені не потрібно, а на зароблені в тебе гроші я черевики собі нові куплю.

Довелося Міллеру знову лізти за грошима і відраховувати вже мідні монети. Петро Олексійович, отримавши чесно зароблені сімнадцять алтин, негайно вирушив на ринок, де так само чесно сплатив хороші міцні черевики для власних імператорських ніг.

Після цього, сидячи за столом в суспільстві іноземних дипломатів і своїх наближених, Петро I частенько виставляв довгі ноги в прохід і заявляв, вказуючи на черевики:

- Ось, дивіться, панове хороші! Своєю працею зароблені! Тому й знесенню їм немає!

Читати: Петро I Великий біографія

« Попередня історія Наступна історія »