Будемо дружити далі! Олександр Суворов

При знаходженні російських військ на зимових квартирах в Кубані, Суворов вирішив провести інспекцію і перевірити, як несеться служба у ввірених йому частинах. Генерал наказав закласти прості сани, на себе натягнув поношений форму без знаків розрізнення і відправився в дорогу.

На одній з поштових станцій, які зазнали такої інспекції, зі своєю командою стояв капітан, нещодавно переведений з Сибіру, веселун, балакун і випивака. А ось бачити Суворова близько йому ні разу не доводилося. Почувши передзвін поштового дзвіночка, капітан назустріч прибулим вийшов сам і, вирішивши, що приїхав звичайний посильний офіцер, привітав Олександра Васильовича наступними словами:

- Ач ти, брат служивий, іззяб-то! А ну, швидко давай в хату, повечерявши, по чарці горілки вип'ємо - зігрієшся разом!

Суворов з вдячністю увійшов до хати, сів за стіл і не відмовився від чарочки, а потім почав з апетитом наминати звичайну кашу. Капітан почав з цікавістю розпитувати Суворова, як служиться йому, та куди він їде. Суворов докладно відповідав, назвавши перше що прийшло на розум ім'я і звання, а також повідомив, що посланий самим генералом Суворовим - провести підготовку коней на поштовій лінії для швидкого пересування при інспекції.

- Дивні справи... - знизав плечима капітан. - Молодші тебе на побігеньки не знайшли, чи що? Та й скільки ж йому треба коней-то?

- Ну, генерал-то без нічого їде, - спокійно заявив Олександр Васильович. - Так що вісімнадцяти хороших коней досить буде.

- Ось тобі й маєш! - Здивувався капітан. - А за реєстром-то на нашій станції тільки вісім повинно бути! Ну, та й ми не ликом шиті - недалечко станиця козача, звідти і візьмемо. Ти мені от, брат, інше скажи! Який він сам. Суворов-то? Строгий, кажуть, страшно! Я-то не боюся - хоч на день, хоч у ніч до мене приїжджай, служба у мене справно йде. Та й під суворим командиром служити спокійніше.

- Та невже ти не чув про нього? - З усмішкою відповів Суворов. - Всі знають, що генерал наш дивак і п'яниця!

- Ну, це ти, брат, дзуськи! Будь він п'яницею, вдалося б йому так турків і поляків заганяти, що вони тепер і не потикаються?! Правду в армії кажуть, що всі інші генерали перед Суворовим - дрянь поганню!

Довго Олександр Васильович розмовляв з капітаном, і на його домисли про зовнішній вигляд генерала і його характері частково погоджувався, а іноді й заперечував. За розмовою вони так сподобалися один одному, що, випивши ще по чарці горілки і обговоривши всіх іменитих генералів, обнялися, розцілувалися, а на прощання обіцялися при можливості зустрітися.

Прибувши на наступну станцію, Суворов наказав подати йому папір і перо і написав капітану записку. Коли наступного дня капітан отримав цей документ, він з величезним подивом прочитав:

«Генерал Суворов з інспекцією пройшов вчора. Вдячний капітанові за ласку і вечерю і сподівається на продовження дружби! А. В. Суворов».

Читати: Олександр Васильович Суворов біографія

« Попередня історія Наступна історія »