Дай баян послухати! Мстислав Ростропович

Мстислав Ростропович, відомий наш музикант, стверджував, що з будь-якої життєвої ситуації можна знайти вихід. Та ось біда - необхідно враховувати при цьому та побажання публіки.

Під час підйому цілини люди практично не йшли з поля, і навіть трактористи змінювалися і заливали пальне в трактора, не зупиняючи механізмів. Втомлювалися все неймовірно, а тому будь-який кінофільм або концерт перетворювалися для них в бажане видовище. З концертними програмами на цілину приїжджали дуже різні люди - і за велінням серця, і за рішенням партії.

Будучи солістом Московської філармонії, Мстислав Леопольдович теж якось був включений в таку бригаду артистів і вирушив по селищах цілинників. Прибувши на один з польових станів, артисти побачили, що народ вже зібрався, але ніякої сцени немає, як і інструментів - навіть простенького піаніно. Люди просто сиділи на землі і чекали початку концерту. Ростропович перелякався - яким чином можна грати на віолончелі без акомпанементу?! Ситуацію дозволив Ян Френкель. Намагаючись заспокоїти товариша, він зашепотів йому у вухо:

- Кинь, Слава, не нервуй! Я тобі підіграю! На акордеоні підіграю, і різниці ніхто тут не помітить, ось побачиш! Ти ж музикант, врешті-решт!

Ростропович подумав, махнув рукою і сів на стілець прямо перед глядачами. Перевіривши лад віолончелі, він кивнув стоїть поряд Френкелю, і той почав акомпанувати. Треба зазначити, що Ростропович в будь-яких умовах, починаючи грати, буквально забував про глядачів і весь віддавався музиці. Звичайно ж, так сталося і цього разу. Природно, що він не звернув уваги на здоровенного цілинників у замасляній робі, який піднявся на ноги із задніх рядів імпровізованого залу і відправився навпростець до артистів, переступаючи по дорозі через слухачів. А от Ян Френкель, граючи на акордеоні, мужика побачив і сприйняв його променад абсолютно однозначно.

- Слава! - Зашепотів він Ростроповичу. - Славочка, грай, заради бога, голосніше! По-моєму, глядачі невдоволені, і один йде прямо до нас ... Щось обличчя в нього таке звіряче, як...

Закінчити фразу Френкель не встиг - цілинників вже дошагал до виконавців і поклав свою величезну ручищами на струни віолончелі. Схвально посміхнувшись Френкелю, він глибоким басом звернувся до Ростроповичу:

- Браток, а браток! Або тихіше Гунда, або взагалі не заважай! Дай нормально баян послухати!

Читати: Мстислав Леопольдович Ростропович біографія

« Попередня історія Наступна історія »