Наши проекты:

Вчений-ділок Карло Руббіа

Карло РуббіаСучасні наукові дослідження вимагають величезних грошових витрат. Наприклад, великий адронний коллайдер обійшовся більш ніж в 6 мільярдів доларів. Такі суми великі навіть для бюджетів держав, тому уряди не особливо охоче видають гроші різним інститутам і дослідницьким лабораторіям.

Деякі вчені з тугою згадують минулі століття, коли заняття наукою обходилися набагато дешевше, і навіть людина не з самим великим достатком міг дозволити собі обладнати домашню лабораторію за свій рахунок.

Зараз же вченим доводиться бути не тільки дослідниками природи, а й агентами з продажу, які з усіх сил намагаються вселити державним мужам і приватним інвесторам, що саме їхній проект просто необхідний людству, а головне дасть результати, які зможуть окупити витрати. Боротьба за грошові кошти навіть змушує вчених плести інтриги проти своїх конкурентів, та такі, що часто розпалюються воістину шекспірівські пристрасті.

Як сказав один з найбільш відомих фізиків останніх десятиліть Марті Перл: "Якщо фізиків нашого покоління звільнити з інститутів, вони не пропадуть, вони стануть відмінними комівояжерами."

Одним з найяскравіших прикладів вчених цього покоління є італієць Карло Руббіа, видатний фізик, який отримав Нобелівську премію в 1984 році, і не менш видатний ділок, який керував багатьма проектами, у тому числі 4 роки обіймав посаду генерального директора знаменитого CERN (Центру європейських ядерних досліджень) . Про його зайнятості ходили легенди. Було незрозуміло, як він знаходить час для наукових досліджень, перебуваючи в нескінченних відрядженнях по всьому світу.

Розповідають таку історію: одна зі співробітниць CERN з Цюріха домагалася зустрічі з Руббіа для обговорення дуже важливою фізичної проблеми, вирішення якої потрібно негайно. Причому проблема була не надуманою, підпорядкована Руббіа дійсно вела дуже важливі дослідження, і він знав про це. Але зустрітися їм ні як не вдавалося, Руббіа змінював своє місцезнаходження зі швидкістю реактивного літака: сьогодні він був на прийомі у президента Італії, на наступний день - на конференції в США, а потім в Австралійському дослідному інституті, такі переміщення тривали тиждень за тижнем.

Нарешті, одним щасливим вранці, знявши трубку задзвонив телефон, співробітниця нарешті почула голосу Руббіа: "Ну що ж, я можу приділити вам цілих 20 хвилин". На радощах вона кинула трубку і побігла в кабінет директора. Але яке ж було її здивування, коли двері виявилися замкнені. "Але де ж Карло? Він же тільки що викликав мене. Хіба його немає на місці?" - Запитала вона у секретаря. "Звичайно його немає! Він дзвонив вам з Лондонського аеропорту." Тут пролунав телефон та секретар, який зняв трубку почув голос обуреного директора: "Тисяча чортів! Смажитися мені на пекельної сковорідці, що з цією дурепою? Домагалася розмови три тижні, і тільки я зателефонував їй, щоб поговорити, вона кинула трубку!"

Читати: Карло Руббіа біографія

ПОДПИСАТЬСЯ НА ИСТОРИИ

Ваше имя:
E-mail:
Введите число с картинки:

ПОНРАВИЛАСЬ ИСТОРИЯ?

Нажми +1
Поделиться:
Опубликовать в своем блоге livejournal.com
Отправить другу:

Комментарии