Євген Олександрович Сверстюк: біографія

Біографія

Батьки - селяни. Освіта - Львівський державний університет імені Франка, відділення «логіка і психологія» філологічного факультету (1947-1952), потім - аспірант Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України (1953-1956). Працював викладачем української літератури Полтавського педагогічного інституту (1956-1959), старшим науковим співробітником НДІ психології (1959-1960), завідувачем відділом прози журналу «Вітчизна» (1961-1962), старшим науковим співробітником відділу психологічного виховання НДІ психології (1962-1965) , відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу» (1965-1972).

У січні 1972 року - заарештований і в березні 1973 засуджений за статтею 62 ч. I КК УРСР за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів (відбував у ВС - 389/36 у Пермській області) та п'яти років заслання (з лютого 1979-го - столяр геологічної експедиції в Бурятії).

З жовтня 1983 до 1988 працював столяром на київській фабриці індпошиву № 2.

Творчість

Автор книг, численних есе і статей з літературознавства, психології і релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької, англійської, російської мов. Літературно-критичні есе Сверстюка завжди пофарбовані публіцистично актуалізованих з позицій боротьби за суверенність української культури ». Деякі з них з'явилися (гол. у першій половині 1960-х) у журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Дукля», газети «Літературна Україна»; ін (з кін. 1960-х pp) у «самвидаві» («Котляревський сміється», «Остання сльоза» - про Т. Шевченка, «В. Симоненко - ідея», «Слідами казки про Іванову молодість» та ін), передруковані за кордоном (гол. у зб. « Широке море України », 1972,« Панорама найновішої літератури в УРСР », 1974). Окремою книгою (у «Самвидаві») вийшов есей «Собор у риштованні» (1970) - про роман «Собор» О. Гончара.

Нагороди

Національна премія України імені Тараса Шевченка (1995) за книгу «Блудні сини України».

Нагороджений орденом Свободи.

Комментарии

Сайт: Википедия