Саул: биография

Намальована ним похмура картина не злякала народ, який все ще хотів, щоб його очолив військовий лідер:

Деякий час потому Бог сповістив Самуїла, що юнак з коліна Веніаміна, який повинен прийти на наступний день, і виявиться тією людиною, яка із волі повинен бути помазаний на царство в Ізраїлі (1Цар.9: 16). Саул ж тим часом як раз відправився на пошуки зниклих батьківських ослиць. Самуїл зустрів його при в'їзді в місто і повідомив, що йому судилося стати царем. Дізнавшись про свою майбутню долю Саул заперечив: «Хіба я не з коліна Веніаміна, найменшого з колін Ізраїлю? І сім'я моя наймолодша з родин коліна Веніаміна ". Але Самуїл наполіг на своєму. Після того, як Самуїл зробив помазання Саула, той повернувся додому, проте в дорозі зустрів сонм бродячих пророків (ймовірно, юродивих); «і зійшов на нього Дух Божий, і він пророкував серед них» (1Цар. 10:10). Знайомі, побачивши це, з подивом говорили:Невже й Саул серед пророків? («Їжа й Саул пророцех ?»)- що навіть увійде в приказку, що вживалася для вираження подиву, побачивши всякого надзвичайного і вражаючого явища.

Незабаром після помазання Саула на царство Самуїл скликав народ в Міцпі (Міцпе), щоб обрати царя (1Цар.10 :17-27) - помазання його було ще таємницею для народу, і щоб воно отримало громадянську силу, потрібно було піддати вся справа народному рішенням. Кинули жереб, який вказав на Саула, який і був проголошений царем. У натовпі його не знайшли - зі скромності він залишався в обозі. Дізнавшись про це, народ побіг і взяв його звідти,«і він став серед народу, і був від плечей своїх вище всього народу».Народ, що зібрався в захваті від його представницької зовнішності вигукнув: «Так живе цар!»(1Цар.10: 24).

Коли Саул був поставлений царем, Самуїл сказав до всього народу:«Якщо будете боятися Господа, і служити Йому і будете слухатися Його, і не будете непокірні до Господніх, і будете і ви, і цар, що царюватиме над вами, [ходити] слідом Господа Бога Вашого, то Господня рука не буде проти вас. А якщо не будете слухати голосу Господа, і будете непокірні до Його, то Господня рука буде проти вас»(1Цар.12: 14). Потім Самуїл виклав народу права і обов'язки царя, записав їх у книгу і поклав у скинії разом з іншими пам'ятниками історичного життя народу.

У 1Цар.11 ж розповідається, що Саул був проголошений царем в Гілгале після того, як завдав поразки аммонітянам, які намагалися поневолити мешканців Явешу гілеадського (Явеш-Гіл'ада, в Зайордання), родинних коліну Веніаміна. Саул здобув загальну повагу під час війни з аммонських синів царем Нахашової, який напав на той бік Йордану іудеїв і звелів всім полоненим виколювати одне око. Дізнавшись про це повелении, Саул розгнівався, велів підрізати жили у своїх биків і послав їх по країні з загрозою, що він зробить те ж саме з худобою тих неслухняних, що не з'являться на наступний день зі зброєю до Йордану. Собравшееся ополчення приховано перейшло через річку, раптово напало на ворогів і перебило безліч аммонитян, включаючи самого Нахашової. Потім вони пішли до їхньої країни і абсолютно спустошили її. Біблія визначає чисельність війська Саула під час війни з Аммоновими синами в 330 тисяч чоловік (1Цар.11: 8; Йосип Флавій, переповідаючи це місце, збільшує його до 770 тисяч). Втім, за археологічними даними чисельність ізраїльтян на захід від Йордану до кінця XI століття до н. е.. оцінюється в 50 тис. чоловік.