Наши проекты:

Про знаменитості

Олександр Миколайович Салтиков: біографія


Олександр Миколайович Салтиков біографія, фото, розповіді - син генерал-фельдмаршала, товариш міністра закордонних справ, таємний радник
-

син генерал-фельдмаршала, товариш міністра закордонних справ, таємний радник

Біографія

При самому народженні зарахований був у Преображенський полк унтер-офіцером. У 1787 р. вже в чині підпоручика був переведений у Семенівський полк. 25 березня 1790 був призначений камер-юнкером до височайшим двору з залишенням в полку. 12 листопада 1796 наданий дійсним камергером. 27 листопада 1798 проведений в таємні радники, а 23 грудня того ж року нагороджений командором державного ордена Св. Іоанна Єрусалимського.

16 березня 1799 призначений гофмейстером до двору Вел. княжни Марії Павлівни. 7 квітня 1801 наказано йому бути присутнім в Колегії іноземних справ. 12 серпня 1802 доручено йому прийняти завідування поточними справами Колегії замість таємного радника Татіщева. 20 лютого 1803 покладено на нього виправлення посади обер-церемоніймейстера Найвищого двору з нагоди звільнення в двохрічну відпустку гр. Ю. А. Головкіна. 8 лютого 1804 він був звільнений від прісутствованія в Колегії іноземних справ.

Найвищим указом 3 грудня 1804 призначений до прісутствованію в Править. Сенаті. У званні сенатора він був присутній в 1804-1805 рр.. у межовому департаменті, в 1805-1808 рр.. в 3 департаменті, в 1809-1817 рр.. у І отд. Третя департаменту. 2 липня 1806 призначений товаришем міністра закордонних справ. З нагоди від'їзду міністра закордонних справ барона Будберг з Государем до діючої за кордоном армії, 16 березня 1807 покладено було на Салтикова управління міністерством, яким він і завідував до повернення міністра, за 27 липня 1807

Почесний член Академії наук c 01.11.1809. Найвищим указом 4 лютого 1810 призначений був членом Державної Ради по департаменту законів, зі звільненням з посади товариша міністра закордонних справ. 12 липня того ж року призначений директором Державної комісії погашення боргів.

9 квітня 1812 доручено йому управління Колегією та Міністерством закордонних справ на час відсутності державного канцлера графа М. П. Румянцева і наказано бути присутнім у Комітеті Міністрів. 18 грудня 1812 він був звільнений, як просили, від тимчасового управління Іноземним департаментом. Найвищим указом 5 березня 1817 звільнений, відповідно до прохання, по розладнаному здоров'ю від всіх справ і, перебуваючи у відставці, помер 27 січня 1837

Комментарии

Сайт: Википедия