Федір Михайлович Ртищев: биография

Незабаром при монастирі складено вчене братство (так зване Ртищевське братство) , яке займалося переведенням книг, а з кінця листопада 1652 року, коли відкрилося училище, навчанням бажаючих граматиці, слов'янського, латинської і грецької мов, риторики та філософії. Вчення київських ченців пішло в розріз з московським з самого початку. Воно здавалося дивним, а отже, за тодішньою логікою, «несхожим істинного правовір'я», тобто єретичним. У «рушення» православної віри звинувачували і Федора Ртищева. Однак на боці київських вчених були митрополит Никон (згодом - Патріарх Московський і всієї Русі), боярин Борис Морозов, і сам цар Олексій Михайлович.

У 1685 році училище, засноване Федором Ртищевих, було переведено в Заіконоспасском монастир і послужило основою Слов'яно-греко-латинської академії.

Спілкування Ртищева з київськими ченцями навело його на думку про необхідність усунення багатьох неправильностей допускалися в церковній службі та статуті. Федір Михайлович входив до складу «Кружка ревнителів благочестя» - об'єднання духовних і світських осіб, що групувалися навколо духівника царя Олексія Михайловича Стефана Вонифатьева. За допомогою Воніфатьева, настоятеля Казанського собору в Москві Григорія Неронова і архімандрита Новоспаського монастиря (згодом Патріарха) Никона, теж членами «Кружка», Ртищева вдалося ввести церковні проповіді, які були до тих пір чужі московським духовенству. Федір Михайлович довів Воніфатьева, а через Нерона - багатьом московським священикам, що слід замінити «одноголосним» співом «Хомова» спів і «Багатоголосий». Особливо діяльну підтримку Ртищев знайшов у Никона, коли той став Новгородським митрополитом. Никон ввів у себе в Новгородському Софійському соборі виразне роздільне читання і струнке спів, а коли приїжджав до Москви, то служив за новим порядком і зі своїми співочими в придворній церкві. Супротивником нововведень виступив, зокрема, патріарх Йосип. Церковний собор, скликаний царем за порадою Ф. М. Ртищева 11 лютого 1649, постановив, внаслідок завзятості патріарха Йосипа, нічого не робити проти «Багатоголосий». Однак Олексій Михайлович не затвердив соборної постанови і звернувся до Константинопольського патріарха, який вирішив це питання на користь Федора Ртищева. У лютому 1651 року, після нового собору, було оголошено введення «одноголосності» по всіх церквах. Слідом за змінами у богослужінні почалося виправлення Никоном церковних книг, яке спричинило за собою виникнення розколу в Російській Церкві.

Благодійність

Федір Михайлович Ртищев відомий як меценат і благодійник. Благодійність Ртищева була досить різноманітною. У молодості він жив відлюдником під Москвою, щедро жертвуючи своє майно бідним. Під час російсько-польської війни Федір Михайлович підбирав хворих і поранених і довозив їх до місця стоянки, причому нерідко поступався важким хворим місце у своїй возі, а сам сідав верхи на коня. Для розміщення хворих, поранених і обморожених Ртищев наймав у попутних містах будинки, знаходив лікарів, піклувався про прожиток підопічних, витрачаючи на це власні кошти. Допомога під час війни Ртищев надавав не лише російською, а й полоненим.

На викуп російських полонених з Криму та Туреччини Ф. М. Ртищев пожертвував 1000 рублів сріблом.