Альфред Розенберг: биография

1 квітня 1933 очолив Зовнішньополітичне управління НСДАП (нім.Au?enpolitisches Amt) (АПА), при якому було створено т. зв. Бюро іноземної допомоги НСДАП. У завдання АПА входили пропаганда нацизму за кордоном, організація університетських обмінів, стимулювання торгових відносин, публікація в іноземній пресі пропагандистських статей. Крім того, АПА здійснювало збір інформації, що публікується в закордонній пресі, в тому числі про політичних емігрантів.

З лютого 1934 по 1945 - уповноважений фюрера з контролю за загальним духовним і світоглядним вихованням НСДАП (нім.Beauftragen des F?hrers f?r die ?berwachung der gesamten geistigen und weltanschaulichen Schulung und Erziehung der NSDAP), по питань Німецького робочого фронту і всіх пов'язаних з ним організацій. 29 січня 1940 призначений главою Центрального дослідницького інституту з питань націонал-соціалістичної ідеології та виховання; сформував так зв. «Штаб рейхсляйтера Розенберга», який спочатку повинен був займатися створенням науково-дослідної бібліотеки, але в роки війни перетворився на організацію, що проводила у великих масштабах захоплення культурних цінностей на окупованих територіях (1 березня 1942 року по декрету Гітлера співробітники штабу отримали право обшукувати бібліотеки, житлові приміщення та культурні установи і вилучати матеріали, культурні цінності і т. д.).

20 квітня 1941 Гітлер поінформував Розенберга, що планує призначити його керівником окупаційних органів на Сході.

17 липня 1941 на підставі указу Гітлера «Про цивільному управлінні в окупованих східних областях» під керівництвом Розенберга було сформовано Імперське міністерство окупованих східних територій. Йому підпорядковувалися рейхскомісаріати «Остланд» (центр - Рига), що включав територію прибалтійських республік і Білорусії, на чолі з Генріхом Лозі; «Україні» (центр - Рівне), що включав в основному територію України, за винятком декількох областей Західної України, що увійшли до складу Генерал-губернаторства, а також частина білоруських областей: південь Брестської області, майже вся Гомельська і частина Пінської та Поліської областей, на чолі з Еріхом Кохом. Передбачалося створення рейхскомісаріату «Кавказ» (центр - Тбілісі; рейхскомісар Арно Шікеданц); «Московія» (Центральна Росія до Уралу; рейхскомісар - 3ігфрід Каші); «Туркестан» (територія Середньої Азії). Апарати рейхскомісаріату «Кавказ», «Москва» і «Туркестан» були сформовані в 1941 році, однак до роботи приступили лише деякі адміністративні органи на Кавказі і в Центральній Росії. Після звільнення радянськими військами території СРСР апарати рейхскомісаріату були евакуйовані, а міністерство фактично перестало функціонувати, хоча, судячи по щоденнику імперського уповноваженого з тотальній війні Йозефа Геббельса, навіть навесні 1945 року Розенберг категорично відмовлявся розформовувати своє міністерство. Тим не менше, значна частина апарату міністерства була мобілізована в ході заходів щодо ведення тотальної війни.

Після закінчення війни втік на північ Німеччини в розташування фленсбургского уряду Карла Деніца. За спогадами складався в цьому уряді рейхсміністра Альберта Шпеєра, там він виношував ідею розпустити нацистську партію, заявляючи при цьому, що він - єдиний партійний керівник такого рангу, який має право видати такий декрет. 23 травня 1945 був заарештований союзниками у Фленсбурзі разом з членами кабінету міністрів Карла Деніца.

У якості одного з головних військових злочинців постав перед судом Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. Засуджений до смертної кари через повішення. 16 жовтня 1946 вирок був приведений у виконання. Розенберг був єдиним з 10 страчених, який відмовився виголосити на ешафоті останнє слово.