Роман Осипович Роздольський: біографія

Син відомого українського лінгвіста та етнографа Осипа Івановича Роздольського; племінник композитора церковної музики Данила Роздольського. Будинок Роздольський була відомий в середовищі західноукраїнської інтелігенції як осередок культурної і літературного життя Львова; близьким другом сім'ї, зокрема, був Іван Якович Франко. Чоловік Емілії Роздольський.

Революційна юність. Драгоманівка

З чотирнадцятирічного віку Роман Роздольський брав участь у роботі змінили українофільський-хлопоманскіе «Громади» західноукраїнських «драгоманівського гуртків» («Драгомановок») - таємних гуртків різнорідної за політичним поглядам молоді (що включала як соціалістичні, так і ліберальні і націоналістичні елементи), що займалася вивченням та пропагандою антиклерикальних і помірно-соціалістичних ідей. Завдяки старшим товаришам Роздольський ознайомився з творами Маркса, Енгельса, Каутського, Богданова і Лассаля. Проте розбіжності і організаційна невизначеність «Драгомановок» призвели до їх розпаду після початку Першої світової війни. Сам Роздольський був покликаний в австро-угорську армію в 1915, а після демобілізації в 1917 спільно з Романом Турянський (Кузьмою) відновив мережа «Драгомановок» у Львові, Стрию, Дрогобичі, Самборі, Тернополі та Перемишлі.

Маючи намір відмежувати молодіжне соціал-демократичний рух в Галичині від австрофільской, соціал-шовіністичної і реформістської орієнтації керівництва Української соціал-демократичної партії і організованого їй «Спілки визволення України», що займався мобілізацією української молоді для австро-угорської армії, Роздільський з однодумцями приступив до видання Гектографическая журналу «Вісник драгоманівського організацій» («Вісник Драгоманівськіх організацій»). Пізніше роль «Вісника» перейняли журнали «Клич» («Клічі») і «Вільна школа» («Вільну школа»), редактором яких також був Роздольський.

Під ввірених йому друкованих виданнях Роздольський вітав Жовтневу революцію в Росії, критикував УСДП за підтримку імперського уряду, висловлював солідарність з виступами Карла Лібкнехта проти імперіалістичної війни і з замахом Фрідріха Адлера на графа Штюркха. Тим не менш, незважаючи на підтримку Роздольський ленінської національної політики, після вступу військ лівого есера Муравйова до Києва «Вісник» фактично виступив на підтримку Центральної Ради, назвавши червоні загони на Україну «окупаційною армією».

Роздольський був одним з організаторів всекраевого установчого з'їзду організації «Інтернаціональна революційна соціал-демократична молодь» («Інтернаціональна Революційна Соціал-Демократична Молодь») навесні 1918. Після розпаду Австро-Угорської імперії у Східній Галичині почалася громадянська війна між прихильниками Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР) і відтвореного польської держави, в якій більшість членів ІРСДМ (у тому числі і Роздольський в чині рядового) воювали на боці українців в Українській Галицькій армії. Після розгрому військ ЗУНР Роздольський з групою товаришів, побоюючись польського полону, втік в липні 1919 через карпатські перевали до Чехословаччини.

Комуністичне рух

У 1920 в числі інших активістів ІРСДМ Роздольський був співзасновником Комуністичної партії Східної Галичини (Комуністична Партія Східної Галичини), згодом стала ядром утвореної в 1923 Комуністичної партії Західної України (Комуністична Партія Західної України), розгромленої в кінці 1930-х.

Комментарии