Про знаменитості
Матія Антун Рельковіч: біографія
-
хорватська
Біографія
Син офіцера австрійської армії. Служив офіцером у австрійських військах і під час семирічної війни потрапив у полон до Пруссії. Перебування на чужині і знайомство з європейською культурою виявилися в примітному для того часу сатиричному творі: «Satir iliti divi ?ovik» («Сатир або дика людина», 1-е вид., Дрезден, 1761; 5 видавництво., 1875 р.; видано в 1793 і 1807 рр.. кирилицею, в перекладі з літературного слов'яно-сербської на просте сербську мову). Книга мала надзвичайний успіх. Успіху «Сатира» сприяли мальовничу мову і близькі й зрозумілі широким масам художні прийоми його автора. У першій частині автор говорить про неуцтво і дурних звичках слов'янського суспільства, зокрема нападає на суєтність дівчат і їх пристрасть до кілка (хороводу) - спадщини турецького ярма, на звичай «оселив» (жіночих збіговиськ у свята на вулиці для балачок і пліток), на примус батьками синів при виборі наречених і т. п. У другій частині поеми вигаданий славонец заперечує на сатиричні витівки автора, намагаючись кілька виправдати країну від зведених на неї звинувачень.
Іноді церковно-аскетичні погляди автора нагадують старовинних російських письменників, озброюватися проти абсолютно безневинних народних ігор, хороводів, звичаїв і т. д. У сатиричних та гумористичних зображеннях і витівки Рельковіча не можна не визнати, проте, велику влучність, життєвість, жвавість і образність мови, який, у зображенні побутових сценок, переходить майже в чисто народний, звільнений від важкої слов'яно-російської домішки. У цьому відношенні книга Рельковіча варто багатьом вище інших творів сербської писемності XVIII століття, нерідко зовсім мертвотний і риторично пихатих. Релькоіч видав ще «Езопово байки» та інші навчальні книги для шкіл; «іллірськіх» словник і граматику, а також переклав повісті індійського збірника «Панчатантра» (Pripovietke Pilpai bramina indianskog mudroznanca).
Рельковіч написав також першу Славонський граматику («Нова Славонський німачка граматика», 1767) став зачинателем художнього перекладу у себе на батьківщині: він перекладав байки Езопа і Федра, склав збірник притч, алегорій і повчальних прикладів з творів французьких і німецьких авторів «Про все», який користувався великою популярністю.
