Давид Ілліч Ребі: біографія

Життєвий шлях

Дитинство і юність провів у Євпаторії. У юності слухав кримчацька пісні, які співала його мати, і казки, які розповідала бабуся; говорив рідною мовою і ріс в середовищі свого народу.

З семи років пішов до школи. У 1939 закінчив середню школу і вступив до 1-е Червонопрапорне артилерійське училище в м. Києві. У травні 1941 закінчив училище у званні «лейтенант» і з перших днів Великої Вітчизняної війни - на фронті. В кінці 1942 потрапив у полон. Звільнений радянськими військами в квітні 1945 року. Під час війни всі його рідні та близькі були вбиті німцями.

Після війни виїхав до Ленінграда, де вступив до Ленінградського філія Московського заочного поліграфічного інституту. У 1959 закінчив інститут, отримавши спеціальність редактора художньої літератури. У 1958-1961 працював редактором у Ленінградському відділенні видавництва «Радянський письменник». У 1968 повернувся до Криму.

Культурно-просвітницька діяльність

8 жовтня 1989 в Сімферополі створено культурно-просвітницьке товариство «К'римчахлар». Д. І. Ребі з моменту створення товариства «Кьримчахлар» є членом правління, в 1992-1997 був його головою.

При товаристві «К'римчахлар» була організована недільна «Школа дідуся й онука», викладав в якій Давид Ілліч. Він вів уроки кримчакського мови, навчав інших та вчився сам мови, на якому не розмовляв п'ятдесят років. За роки викладацької роботи накопичився матеріал, що ліг в основу навчального посібника «Кримчацька мова» (фонетика, морфологія, синтаксис). У 1997 це посібник, перероблене і доповнене, було опубліковано Російською Академією Наук (Д. І. Ребі, Б. М. Ачкіназі, І. В. Ачкіназі «Мови світу. Тюркські мови», М., изд-во «Індрік», 1997 р.). На жаль, незважаючи на всі свої достоїнства, в роботі авторові не вдалося уникнути вкрай прикрих недоліків. Так, на сторінці 53, «авода-зара» перекладається як «батьківщина», хоча насправді це словосполучення, запозичене з івриту, означає «ідолопоклонство».

Йому вдалося освоїти читання кримчацька рукописів, так званих «джонок», написаних єврейським алфавітом. У джонці Ш. Х. Бакши він прочитав казку «Ашик Карибів» і перевів її зі старовинного тюркської мови на російську, а з джонки І. Ю. Габая перевів казку «Падишах, його син і найкрасивіших у світі». У 2000 опублікована книга «Кримчаки», в якій зібрані переклади казок і пісень кримчакського народу. Давид Ілліч продовжує трудитися і робить все, щоб мова, культура його народу не зникли, не пішли в небуття.

Нагороди

Нагороджений бойовими і трудовими орденами і медалями. Є лауреатом премії імені Є. Пейсаха. За внесок у відродження та розвиток культури кримчаків нагороджений почесними грамотами уряду України і Республіки Крим. Д. І. Ребі - почесний член Кримської Академії Наук.

Список робіт

• Ребі Д. І.Спогади про Е. Р. Тенішеви / / К'римчахлар - Сімферополь, 2005 р. - C. 63-66
• Ребі Д. І.Кримчацька мова. Кримчацька-російський словник [: 3500 слів] - Сімферополь, 2004 р. ISBN 966-8584-26-0
• Ребі Д. І., Ачкіназі Б. М., Ачкіназі І. В.Кримчацька мова / / Мови світу: Тюркські мови. М., 1997.
• Ребі Д. І.Кримчацька мова. К'римчах тильи - Севастополь, 1996
• Ребі Д. І.Про що повідали «джонки» / / К'римчахлар - Сімферополь, 2005 р. - C. 24-27
• Ребі Д. І.Вивчаємо кримчацька мова - Сімферополь, 1993.
• Ребі Д., Ачкіназі Б., Ачкіназі І .Кримчацька мова / / Мови світу. Тюркські мови - Бішкек, 1997

Комментарии

Сайт: Википедия