Тодд Рандгрен: биография

У 1976 році виходить альбом «Faithful», стилістично повертається до початкового поп-року. Одна сторона платівки містила нові оригінальні пісні, а на другий були записані кавер-версії хітів 1966 року: «Good vibrations», «Yardbirds» і «Happening ten years time ago» (цей сингл свого часу приніс Nuzz 'у популярність). Потім був диск «Hermit of mink hollow», на якому можна виділити головний хіт «Can we still be friends» (після багатьох років пісня буде включена в саундтрек фільму «Тупий і ще тупіший»). Результатом тривалої роботи стає альбом «Healing» (1981), потім потрапив у море нью-вейву «The ever popular tortured artist effect» (1982) з головним хітом-новелою «Bang the drum all day». У 1985 році виходить альбом «A cappella» з ухилом у бік електронної музики, в записі широко були використані багатоголосі програмні семпли. У 1986 році Рандгрен записав музичний супровід для чотирьох епізодів популярного дитячого телевізійного шоу «Pee Wee 's Playhouse».

Трохи пізніше вийшли два концертні альбоми: «Nearly human» (1989) і «2nd wind» (1991). Вони були зведені студійно, але записувалися в театрі перед невеликою аудиторією, якій було наказано вести себе тихо. Альбом «2nd wind» містив кілька уривків з мюзиклу Рандгрена «Up against it» (оригінальна назва «Prick up your ears»), написаного за сценарієм британського драматурга Джо Ортона. Передбачалося, що мюзикл буде виконаний групою The Beatles, але до реалізації проект так і не був доведений. З командою, що брала участь у записі концертних дисків, Рандгрен відправився у великий тур по країні. Його супроводжував духовий оркестр і тріо бек-вокалісток (на одній з яких, Мішель Грей, він згодом одружився). У свій час тур проходив спільно з групою Рінго Старра.

У двох своїх наступних альбомах Рандгрен називається псевдонімом TR-i (розшифровується «Тодд Рандгрен - інтерактив»). У першому з них, що вийшов в 1993 році «No world order», була задіяна інтерактивна технологія компанії Philips під назвою CD-i. Весь диск складався з безлічі різної довжини звукових доріжок, які слухачі могли комбінувати на свій розсуд. Також на ньому містилися мікси, зведені як самим Рандгреном, так і іншими музикантами (Боб Клеармонтейн, Дон УАС і Джеррі Харрісон), яким при прослуховуванні можна було ставити ТЕМП, настрій і багато інших характеристик. Диск видавався як звичайний аудіодиск з реміксами, виходив для платформ ПК і Macintosh. Саме по собі звучання сильно відрізнялося від ранніх робіт Рандгрена, композиції були складені у жанрах танцювальної музики і техно, в деяких піснях присутні елементи репу. Другий альбом в Інтернеті, «The individualist» (1995), крім звичайних звукових доріжок містив ще й невелику простеньку гру, в яку можна було грати під ці самі звукові доріжки. По відношенню до першого другий альбом вийшов більш рок-орієнтованим.

У 1997 році Рандгрен відмовився від минулого псевдоніма і випустив альбом «With a twist» під своїм власним ім'ям. Диск становив збірку старого матеріалу, виконаного в стилі боса-нова. У 2000 році вийшов сімнадцятий альбом Тодда Рандгрена «One long year», який, як можна зрозуміти з назви, зводився протягом цілого року. У 2004 році на світ з'явився «Liars», концептуальний альбом, що зачіпає тему «недостатності правди» в сучасному суспільстві. Стилістично він являв собою суміш старих і нових тенденцій року.

На початку 2008 року Рандгрен створив свою сторінку на сайті MySpace, а у вересні випустив останній свій рок-альбом під назвою «Arena».

Сайт: Википедия