Наши проекты:

Про знаменитості

Валентин Пургін: біографія


Валентин Пургін біографія, фото, розповіді - радянський шахрай, єдиний за всю історію СРСР людина, що зуміла офіційно присвоїти собі почесне звання Героя Радянського Союзу
-

радянський шахрай, єдиний за всю історію СРСР людина, що зуміла офіційно присвоїти собі почесне звання Героя Радянського Союзу

Біографія

Володимир Голубенко народився в 1914 році на Уралі в робітничій сім'ї.

Не закінчив навіть середньої школи, в 1933 році він був вперше засуджений за крадіжку. Незабаром після звільнення з в'язниці, в 1937 році, знову був заарештований і засуджений за крадіжку, шахрайство і підробку. Незабаром після свого прибуття до місця позбавлення волі, в Дмитровлагу, де, з огляду на різке збільшення кількості ув'язнених, в основному за політичними статтями, не вистачало охорони, він втік. У поїзді у випадкового попутника він викрав паспорт на ім'я Валентина Петровича Пургіна. З цим документом він приїхав до Свердловська, де вступив до Військово-транспортну академію, і влаштувався кореспондентом у місцеву залізничну газету «Путівка». Через деякий час Голубенко-Пургін поїхав до Москви, де використовуючи підроблені документи, в числі яких, крім власне паспорта, були також підроблені атестат про закінчення середньої школи, характеристика з місця навчання, написана в найкращих тонах, та рекомендаційний лист від начальника Свердловської Військово- транспортної академії.

Приїхавши до Москви, Пургін спочатку працював у газеті «Гудок», але незабаром познайомився зі співробітниками газети «Комсомольська правда», головного друкованого органу ВЛКСМ, якимись Аграновським і Могилівським, які, в свою чергу познайомили його з одним із керівників цього видання Полєтаєва. Розпиваючи разом з останнім спиртні напої, Пургін увійшов до нього в довіру, після чого влаштувався на роботу кореспондентом «Комсомольської правди» без належної перевірки. Він став швидко робити кар'єру - 17 березня 1939 року він вже став заступником начальника військового відділу редакції газети. За спогадами співробітників видання, він створював навколо себе ореол таємничості, натякав на зв'язок з НКВС, іноді з'являвся на людях з орденом Червоного Прапора, причому завжди відмовлявся розповісти, за що ж він був нагороджений ним. Як пізніше з'ясувало слідство, орден був їм незаконно привласнений.

У липні 1939 року Пургін був відряджений на Далекий Схід, де в той час розгорівся конфлікт між Японією і Монголією. Восени того ж року до редакції «Комсомольської правди» прийшло повідомлення про те, що він знаходиться у військовому госпіталі в Іркутську після битви на річці Халхін-Гол. До редакції Пургін повернувся вже нагородженим орденом Леніна, щоправда, подання на нагородження було написано від частини, розквартированої в західних областях СРСР. Як пізніше встановить слідство, бланки, на яких були написані подання на нагородження і лист про лікування в госпіталі, були викрадені Пургін зі штабу окремої 39-ї дивізії особливого призначення, розквартированої в місті Гродно Білоруської РСР. 5 грудня 1939 в «Комсомольській правді» про нього з'явився нарис. В кінці 1939 року він став кандидатом у члени ВКП (б), підробивши два поруки від нібито більшовиків з великим партійним стажем.

З початком радянсько-Фінляндської війни Пургін нібито відправився на фронт. У січні 1940 року до редакції газети надійшов лист про те, що він був спрямований до Ленінграда з секретним завданням, і в разі його тривалої відсутності вважати тимчасово убившім на навчання. Можливо, що Пургін про всяк випадок готував собі шляхи до зникнення у разі викриття. Насправді Пургін жив на квартирі у свого приятеля, прогулюючи в ресторанах відрядження. Після війни з Фінляндією, коли учасників цієї війни масово нагороджували, в тому числі і шість років як введеними вищими нагородами - Золотими Зірками Героїв Радянського Союзу. Пургін також вирішив спробувати отримати цю нагороду. У березні 1940 року він на бланках 39-ї дивізії надіслав до нагородної відділ Наркомату ВМФ подання на нагородження, вписавши туди і помилкові дані по нібито отриманих ним Ордену Леніна і Ордену Червоної Зірки. При потуранні співробітників відділу подання було пропущено і 21 квітня 1940 року Указом про присвоєння Валентину Пургін звання Героя Радянського Союзу був підписаний. 22 квітня він був опублікований в «Комсомольській правді». Сам же Пургін в цей час знаходився на відпочинку в Сочі. 22 травня 1940 в газеті був опублікований нарис про «подвиги» Пургіна. Незабаром злочинця знайшли по фотографії, опублікованій в нарисі, і в липні 1940 року він був заарештований.

Восени 1940 року Військова Колегія Верховного Суду СРСР засудила Валентина Петровича Пургіна, він же Володимир Петрович Голубенко, 1914 року народження, раніше двічі судимого, у 1937 році втік з місць позбавлення волі, до вищої міри соціального захисту - смертної кари через розстріл. 5 листопада 1940 вирок був приведений у виконання. Оскільки указ про присвоєння Пургін-Голубенко звання Героя Радянського Союзу вже був підписаний, то за вироком суду він був скасований. Історія Пургіна є унікальною в своєму роді, ні до ні після нього нікому не вдалося обманом офіційно отримати вищу державну нагороду СРСР. За іншою версією, Голубенко був лише засуджений до тривалого терміну позбавлення волі, і подальші сліди його загубились.

Комментарии

Сайт: Википедия