Валентина Дмитрівна Пономарьова: біографія

Біографія співачки включена до енциклопедії «Хто є хто в світі музики» та міжнародну книгу «500 видатних особистостей в історії людства». Засновниця «Музичного театру Валентини Пономарьової».

Біографія

Батьки Валентини Пономарьової - скрипаль Дмитро Пономарьов та піаністка Ірина Лукашова. Майбутня співачка народилася, коли її батьки ще навчалися в Московській консерваторії і жили в гуртожитку. Валентина росла, оточена музикою. Європейська класика і циганські мелодії однаково добре знайомі їй з дитинства.

Валентина навчалася в багатьох школах, оскільки їй доводилося переїжджати з батьками з міста в місто. Після здобуття середньої освіти вона надійшла Інститут мистецтв міста Хабаровська, відразу на два факультети - вокальний і фортепіано. Під час навчання Пономарьова знайомиться з джазом і захоплюється цим жанром.

Закінчивши інститут екстерном, Валентина незабаром приймає запрошення на драматичну роль циганки Машеньки в театральній виставі «Живий труп». У роль входять циганські пісні. Прем'єра вистави відбулася 18 грудня 1960 року. «Машенька» має великий успіх у глядачів.

У 1967 році Валентина бере участь у Міжнародному джазовому фестивалі в Талліні. Там її помічає і запрошує солісткою в свій джаз-оркестр Анатолій Кролл.

У 1971 році співачка залишає оркестр і стає артисткою театру «Ромен». У 1973 році в театрі утворюється тріо «Ромен», солісткою якого стає Валентина Пономарьова. У тому ж році тріо стає лауреатом Всеросійського конкурсу театральної молоді та лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради. Тріо «Ромен» швидко стає дуже популярним, як в СРСР, так і за його межами. Воно виступає на радіо, телебаченні, записує альбоми, гастролює по Союзу і за кордон. Під час закордонних гастролей Валентина відвідує джаз-клуби, в яких не тільки слухає, а й співає, викликаючи на себе невдоволення «органів».

У 1979 році Пономарьова залишає театр. Починаючи з 1980, вона знову бере участь у джаз-фестивалях. Фактично, її голос стає голосом радянського джазу.

У 1983 році співачка залишає тріо «Ромен» і влаштовується працювати у вар'єте в «Інтуристі». Програма робиться спеціально під неї, дозволяючи їй максимально повно реалізовуватися.

У тому ж році Пономарьову запрошує виконати пісні головної героїні у фільмі «Жорстокий романс» режисер Ельдар Рязанов. Романси у виконанні Валентини Дмитрівни мають великий успіх, їх постійно замовляють на радіо.

З 1985 по 2004 рік Пономарьова записує 18 сольних альбомів, з 1978 по 2007 також бере участь у записі великої кількості збірників та альбомів інших виконавців.

В даний час Валентина Пономарьова активно виступає, є членом правління Будинку Працівників Мистецтв і членом журі конкурсу «Романсіада».

Дискографія (сольні альбоми)

• April in Japan (2001)
• Terra Incognita (1990)
• Дві гітари (1999)
• А наостанок я скажу ... (1989)
• Не буди спогадів (1990)
• А наостанок я скажу ... (1994)
• Gypsy Romances (2004)
• Live in Japan (1991)
• Романси моїх друзів (1992)
• Спокуса (1989)
• Ми дивно зустрілися (1998)
• Forte (1999)
• Очі чорні (2001)
• А наостанок я скажу ... (1998)
• Intrusion (1988)
• Як хороші ті очі (2003)
• Авангардний РОМАН з Юрієм Кузнєцовим (2003)
• Fortune-teller (1985)
• Дві гітари (1993)

Комментарии

Сайт: Википедия