Про знаменитості
Петро Варнавовіч Полоз: біографія
-
командир авіаескадрильї 69-го винищувального авіаційного полку
Біографія
Петро Полоз народився в селі Митрофанівка (сучасна Кіровоградська область Україна). Українець. Закінчив 5 класів початкової школи, школу фабрично-заводського учнівства в місті Єнакієве, там зустрів своє перше кохання - Марію. У 1937 народився син Олег.
З серпня 1935 почав служити в армії. Після закінчення в 1936 році Луганської військової авіаційної школи льотчиків служив у стройових частинах ВПС у Забайкальському військовому окрузі. У липні - серпні 1939 року брав участь у боях на Халхін-Голі, збив японський літак, за що був нагороджений орденом Леніна.
У 1940 році Петро Полоз закінчив Липецькі вищі авіаційні курси удосконалення, після чого продовжував службу в стройових частинах ВПС в Одеському військовому окрузі. Брав участь у Великій Вітчизняній війні, з червня 1941 року по червень 1942 року служив командиром авіаескадрильї 69-го винищувального авіаційного полку (Південний фронт, Окрема Приморська армія). Брав участь в обороні Одеси. За час війни здійснив кілька десятків бойових вильотів на винищувачі І-16, особисто збив кілька літаків. Був поранений у ногу. За мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, старшому лейтенантові Полоза Петру Варнавовічу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1942 присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 983).
У червні 1942 року - січні 1943 року служив льотчиком-інспектором з техніки пілотування ВПС Московського військового округу, в січні - березні 1943 року - льотчиком-інспектором з техніки пілотування 7-ї повітряної армії (Карельський фронт), у березні 1943 року - травні 1945 року - льотчиком-інспектором Головного управління бойової підготовки ВПС Червоної Армії. За непідтвердженими документально даними за час війни особисто збив 12 літаків супротивника.
Після закінчення війни Петро Полоз продовжив службу в Головному управлінні бойової підготовки фронтової авіації ВПС. У липня 1947 року в званні підполковника вийшов у відставку, жив у Києві.
У 1963 році скоїв вбивство двох осіб (запрошених ним в гості Фомічова - начальника особистої охорони М. С. Хрущова і його дружини). За словами адвоката Полоза, істинні мотиви і причини скоєного залишилися невідомими. Був засуджений народним судом до вищої міри покарання і розстріляний в травні 1963 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 липня 1963 позбавлений звання Героя Радянського Союзу і всіх нагород.
Нагороди
За роки служби Петро Полоз був нагороджений наступними нагородами (у 1963 році був позбавлений всіх нагород і почесних звань):
- Орден Червоного Прапора (1941),
- Медаль «Золота Зірка» (№ 983) Героя Радянського Союзу,
- Два ордени Леніна (1939, 1942),
- Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945),