Євген Поліванов: биография

Перед поверненням до Росії Євген Дмитрович ще раз побував у Токіо, де продовжував вивчати говір уродженців Кіото, префектури Нагасакі (ученим був складений фонетичний словник одного з нагасакскіх говірок приблизно на 10 000 слів) і Рюкюська островів (говоріння Наха). У вересні Поліванов покинув столицю. У ході цієї поїздки він спілкувався не тільки з Розенбергом і Конрадом, але і з молодим японістом Н. А. Невським.

У Петрограді Поліванов, що зарекомендував себе публікаціями з японістики, був запрошений на посаду приват-доцента по кафедрі японської мови (це було всупереч традиціям - людей, котрі не закінчили факультет, на цю посаду не брали). Євгена Дмитровича запросив декан східного факультету - М. Я. Марр. Поліванов читав різні курси, приділяючи особливу увагу питанням фонетики та діалектології. Почалася публікація експедиційних результатів, а в 1917 році вийшла книга «Псіхофонетіческіе спостереження над японськими діалектами».

Про третю поїздці Поливанова до Японії (літо 1916 року) відомо менше. Про неї є підтвердження з японської сторони, але російських документів не збереглося, нема інформації і про те, хто фінансував поїздку. Існує думка, що вчений працював на російську військову розвідку. За деякими даними він під час цієї поїздки відвідав і Китай.

Таким чином, за час своїх поїздок Поліванов ознайомився майже з усіма основними японськими діалектними групами: північно-східній (Аоморі, Акіта), східної (Токіо), західній (Кіото, Морогі), південної (Нагасакі, Кумамото, Оїта) і відокремленою групою діалектів Рюкю (Наха).

ОПОЯЗ

У 1914 році в Петрограді почав формуватися дружній гурток філологів- формалістів, що став згодом відомим як ОПОЯЗ (Товариство вивчення теорії поетичної мови). Одним із засновників ОПОЯЗа став Поліванов, що приєднався до В. Б. Шкловсько і Л. П. Якубинскому у другій половині 1914 року. Статті Євгена Дмитровича увійшли в перший з «збірників з теорії поетичної мови» (випущений восени 1916 року) - одне з основних видань ОПОЯЗа.

Революційний час. Життя в 1920-ті роки

Євген Поліванов займався не тільки науковою діяльністю, але й вів активне політичне життя. У 1917 році він приєднався до лівих меншовикам і очолив відділ преси міністерства закордонних справ Тимчасового уряду. У ході Жовтневої революції він перейшов до більшовиків і з листопада 1917 став виконувати обов'язки одного з двох заступників наркома закордонних справ Л. Д. Троцького, зокрема готував первісний текст Брестського миру. Виконуючи урядове завдання, Поліванов переклав і опублікував секретні договори царського уряду з іншими державами. До цього ж року відноситься один з "документів Сіссон», на якому присутній прізвище вченого. Однак на початку 1918 року між Євгеном Дмитровичем і Троцьким стався конфлікт, в ході якого нарком звинуватив вченого в службових зловживаннях (пізніше він також говорив про пристрасть Поливанова до спиртних напоїв і його приналежності до чорносотенному «Союзу російського народу»). Поліванов з цього приводу опинився під слідством, за результатами якого його виправдали. Зважаючи конфлікту він пішов з Наркомінсправ.

У тому ж році Поліванов став працювати завідувачем Східним відділом Інформаційного бюро Північної області, пізніше - організатором китайської комуністичної секції при Петроградському комітеті РКП (б). Крім того, він продовжував свої наукові заняття і викладання. У 1917 році вийшла його стаття про японську транскрипції, у два наступних роки - ще кілька робіт з японської мови. Після реформи російської орфографії 1918 року він виступив на її підтримку. Поєднуючи політичну, наукову і викладацьку діяльність, Поліванов в 1919 році вступив до РКП (б) і отримав в 28 років звання професора.