Руслан Султанович Аушев: биография

Після офіційного розділення Чечено-Інгушетії на дві республіки, що розгорівся осетино-інгушського збройного конфлікту і введення в Північній Осетії та Інгушетії режиму чревичайного положення, 10 листопада 1992 року призначений повноважним представником створеної Тимчасової адміністрації в Інгушетії - виконуючим обов'язки голови Тимчасової Адміністрації Інгуської Республіки. Не зумівши добитися від російських і північно-осетинської влади повернення інгушських біженців в Приміський район, 19 грудня 1992 року подав у відставку з поста тимчасового глави адміністрації Інгуської Республіки, зажадавши виведення російських військ з республіки на територію конфлікту. Тоді ж почав кампанію по збору підписів за офіційне висунення своєї кандидатури на пост президента республіки (було зібрано 100 тис. підписів).

28 лютого 1993 в першому турі виборів обрано першим Президентом Інгуської Республіки на безальтернативній основі, отримавши в ході голосування підтримку 99,94 відсотків голосів виборців. У перші роки перебування на посаді президента головним завданням для себе вважав не допустити початку військових дій на території Інгушетії та збереження незалежності республіки (див. розділ «Політичні погляди, позиція»). З березня 1997 року - член федеральної комісії з проблем Чечні. 1 березня 1998 переобраний на пост Президента Інгушетії, отримавши на свою підтримку 66,5 відсотків голосів виборців. Найближчий конкурент, начальник міжнародно-правового управління Генпрокуратури Росії Ісса Костоєв набрав близько 15 відсотків голосів.

У січні 1994 року обраний депутатом Ради Федерації Росії з інгушському округу № 6 (c січня 1996 року - член СФ за посадою) ; входив до складу Комітету з питань безпеки та оборони.

31 травня 2000 Указом Президента Росії Володимира Путіна звільнений з лав Збройних Сил у запас у званні генерал-лейтенанта.

28 грудня 2001 року достроково склав з себе повноваження Президента Республіки Інгушетія.

10 січня 2002 Указом і. о. Президента Республіки Інгушетія Ахмета Мальсагова знову призначений представником Уряду РІ в Раді Федерації Федеральних Зборів Росії, проте вже 23 квітня заявив про свій відхід з роботи. Аушев заявив, що складає повноваження сенатора на знак протесту проти бездіяльності верхньої палати парламенту та керівництва Південного федерального округу у зв'язку з порушеннями у виборчій кампанії з виборів нового президента Інгушетії. Він також звинуватив керівництво округу в порушеннях з метою забезпечити перемогу заздалегідь обраному кандидату - Мурату Зязікову. 15 травня 2002 повноваження Аушева в Раді Федерації були достроково припинені. Влітку 2002 року Аушев став одним із засновників Російської партії миру.

У першій половині 2008 в Інгушетії розгорнулася кампанія по збору підписів під заявою на ім'я Дмитра Медведєва про повернення на посаду президента Республіки Інгушетія Руслана Аушева. На кожному бланку заяви вказувалося ім'я, прізвище та паспортні дані підписувача. Всього було зібрано 105 тисяч підписів (більше половини спискового складу всіх інгушських виборців), проте напередодні відправлення бланків до Москви будинку в активіста Ахмеда Котієв пройшов обшук і 25 тисяч підписних листів вилучили. У понеділок 4 серпня в приймальню Президента Росії були доставлені коробки з 80 тисячами заяв. При цьому, за словами керівника оргкомітету загальнонаціонального мітингу Інгушетії Магомеда Хазбієва, Аушев висловив згоду знову стати президентом республіки, якщо таке буде рішення народу. 6 серпня 2008 Аушев вперше після довгої перерви дав інтерв'ю «Новій газеті», де він, зокрема, сказав: «Я до свого народу ніколи спиною не повернусь ... Якщо народ почнуть бити, якщо введуть війська - я буду зі своїм народом».< / p>

Нагороди

• Орден Пошани (Молдова, 2007)
• Медаль «За відзнаку у військовій службі» I ступеня
• Орден святого благовірного князя Данила Московського II ступеня (РПЦ, 1997)
• Два ордени «Слава» (Республіка Афганістан)
• Два ордени Червоної Зірки
• Медаль «В пам'ять 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану »(Білорусія, 2003).
• Герой Радянського Союзу (вручено орден Леніна і медаль« Золота Зірка »(№ 11472), 7 травня 1982 року)
• Орден «За службу Батьківщині» III ступеня (Білорусія, 2007) -за великий особистий внесок у розвиток і зміцнення співробітництва між рухами ветеранів війни в Афганістані Республіки Білорусь і Російської Федерації, рішення соціальних проблем воїнів-інтернаціоналістів
• Орден «Зірка» I ступеня (Республіка Афганістан)

Політичні погляди, позиція