Сільвія Плат: биография

Переїзд до Англії

Після успішного закінчення коледжу Сільвія Плат за дипломну роботу під заголовком «Двойничество в творчості Достоєвського »(The Magic Mirror: A Study of the Double in Two of Dostoevsky's Novels) була удостоєна гранту, що дозволив їй продовжити навчання в Кембриджі. Перші враження від міста, та й від університету були самі сприятливий. З'ясувалося, що в цілому академічна програма Ньюнем-коледжу, куди вона надійшла, виявилася простіше, ніж у Смітс: протягом двох років їй належало вчитися самостійно, щотижня здаючи есе на задані теми і проходячи консультації з куратором. Вже восени Плат дозволила собі стати учасницею Клубу любителів театру (ADC) і навіть зіграти на сцені невелику роль - «божевільної поетеси». Весь цей час вона підтримувала стосунки з Р. Сассуном, які перебували в Парижі, і навіть провела з ним зимові канікули, але незабаром отримала лист, повідомляємо про те, що той хотів би перервати відносини. Плат знов почала занурюватися в депресію; цьому сприяли незвично холодна британська погода, що переслідували її застуди і грип, проблема з оком (описана у вірші «The Eye-Mote»). У Кембриджі Плат багато писала, публікувалася в університетському журналіVarsity. У числі її викладачів була Доротея Крук (спеціалістка по Генрі Джеймсу і літературі «моралізму»), до якої Плат ставилася з величезною повагою.

У лютому 1956 року Плат познайомилася і близько зійшлася з молодим британським поетом Тедом Хьюзом; у вірші «Pursuit», нового коханого порівнюючи з пантерою, Плат пророчо передрікала: «Одного разу я прийму смерть від нього» («One day I'll have my death of him»). У Плат і Хьюза виявилося багато спільного, зокрема, впливу: У. Б. Йейтс, Ділан Томас, Д. Г. Лоуренс. Прийнято вважати, що багато в чому Хьюз (глибоко знав класику, зокрема, Чосера і Шекспіра) допоміг Плат знайти її власний, що став згодом знаменитим поетичний голос. Одружившись у червні 1956 року, літо молодята провели в Іспанії.

Хьюз і Плат стали вести звичайну для літераторів життя: викладали, часом жили на літературні стипендії, підробляли на Бі-6і-сі. Плат, схилявся перед талантом чоловіка, виконувала функції секретаря, передруковувала вірші і розсилала їх у видавництва, обіцяючи Хьюзу, що той з її допомогою «стане першим поетом Америки». Вважається, що багато в чому цю її організаторської діяльності поет був зобов'язаний отриманням на початку 1957 роки Першої премії за книгу «The Hawk in the Rain» - у конкурсі Нью-Йоркського центру поезії, щодо власної участі в якому він дізнався вже як лауреат. Одночасно почав формуватися і власний, новий поетичний стиль Сільвії Плат, що свідчив про справжнє талант, який лише в малому ступені проявлявся в її ранній творчості. У числі одержали згодом популярність віршів, написаних нею взимку 1957 року, були «Sow», «The Thin People» і «Hardcastle Crags». У березні 1957 року Плат запропонували місце викладачки початкового курсу англійської мови в Smith College і, склавши іспити в Кембриджі, вона з чоловіком у червні 1957 року прибула до Нью-Йорк; у серпня подружжя переїхало в Нортгемптон. Викладацька діяльність виявилася для Плат справою набагато більш складним і виснажливим, ніж вона це могла собі уявити. Найбільше гнітило її катастрофічне відсутність часу для творчої діяльності. Взимку 1958 Плат багато хворіла, була практично прикута до ліжка, а ближче до літа з чоловіком переїхала до Бостона, де вступила на пів-ставки в приймальню психіатричного відділення Массачусетської лікарні (Massachusetts General Hospital): враження від роботи лягли в основу «Johnny Panic and the Bible of Dreams» і «The Daughter's of Blossom Street», двох оповідань, які фахівці вважають найсильнішими в її прозовому доробку (другий з них був надрукований у London Magazine під більш раннім заголовком «This Earth Our Hospital»). У ці ж дні Плат надійшла на семінар початкуючих літераторів, який вів Роберт Лоуелл в Бостонському університеті; тут - познайомилася з Джорджем Старбака і Енн Секстон. До цього ж часу відноситься її знайомство з поетом У. С. Мервіном, шанувальником її творчості, з яким поетеса зберігала дружні стосунки до кінця життя. Звільнившись обмежень регулярної викладацької діяльності, Плат знову зайнялася поетичною творчістю.