Вітольд Пілецький: биография

В перед 1943-1944 Пілецький служив в III відділі Кедив (пол.:Kedyw) Головного Командування Армії крайової (у тому числі у вигляді заступника командира розвідувально-інформаційної бригади «Камелеон» - «Їжак»), брав участь у Варшавському повстанні 1944 року. На початку він бився в якості рядового стрільця в роті «Варшав'янка» (пол.:Kompania «Warszawianka»), потім командував одним із загонів групи «Хробри II» (пол.:Batalion Chrobry II) в т. зв. «Вітольдовой редут» (пол.:Reduta Witolda) у колишньому приміщенні редакції газети «Жечпосполіта» (пол.:«Rzeczpospolita»). У період 1944-1945 перебував у німецькому полоні в офлагах VII A Мурнау (пол.:Oflag VII A Murnau), потім він був у 2-му Польському Корпусі (пол.:2 Korpus Polski) в Італії. У жовтні 1945 року, за особистим наказом генерала Владислава Андерса (пол.:W?adys?aw Anders) повернувся до Польщі з метою вести в Польщі розвідувальну діяльність на користь 2 Корпусу.

Діяльність після війни

Восени 1945 року організував розвідувальну сітку і почав збирати інформації про становище в Польщі, в тому числі про солдатів Армії крайової, ув'язнених у таборах НКВС на території Польщі і засланих у Радянський Союз. Він отримував розвідувальні інформації з Міністерства громадської безпеки (пол.:Ministerstwo Bezpiecze?stwa Publicznego), Міністерства народної оборони (пол.:Ministertwo Obrony Narodowej) та Міністерства закордонних справ (пол.:Ministerstwo Spraw Zagranicznych).

Пілецький ігнорував наказ генерала Владислава Андерса покинути Польщу у зв'язку з загрозою арешту. Він обмірковував скористатися амністією 1947 року, але остаточно він вирішив не виходити з підпілля.

Процес

Звинувачення

8 травня 1947 він був заарештований, підданий тортурам працівниками Міністерства громадської безпеки.

3 березня 1948 почався процес т. зв. «Групи Вітольда». Пілецький був звинувачений в:

• нелегальному володінні зброєю,
• нелегальному переході державного кордону,
• підготовці замаху на групу чиновників Міністерства громадської безпеки.
• відсутності реєстрації в райвійськкоматі,
• веденні шпигунської діяльності на користь Андерса,
• використанні підроблених документів,

Звинувачення у підготовці замаху Пілецький рішуче відкинув під час процесу; щодо розвідувальної діяльності, він вважав її інформаційною діяльністю на користь 2 Корпуси, офіцером якого він як і раніше вважався. Він не визнав себе винним за іншими пунктами обвинувачення під час процесу.

Судова колегія

Прокуратором звинувачує Пілецький був майор Чеслав Лапінського (пол.:Czes?aw ?api?ski) , головою судової колегії був підполковник Ян Хрицковян (пол.:Jan Hryckowian) (обидва вони - колишні офіцери Армії крайової), суддів був капітан Юзеф Бодецкі (пол.:J?zef Bodecki). Склад судової колегії (один суддя і один засідатель) не відповідав законам того часу.

Вирок і страта Вітольда Пілецький

Вітольд Пілецький під час процесу

15 травня 1948 року ротмістр був засуджений до смертної кари і скоро страчений. Вирок був приведений у виконання в Мокотовському в'язниці (пол.:Wi?zienie mokotowskie) на Раковецької вулиці у Варшаві, пострілом у потилицю.

Вітольд Пілецький залишив дружину, дочку і сина. Місце похорону невідомо, ймовірно останки були закопані на звалищі сміття біля кладовища Повонзкі (пол.:Cmentarz Pow?zkowski) У Варшаві (т. зв. Ділянка «Л» - «лужок» - пол.:Kwatera ? - «??czka»).

У Польській Народній Республіці будь-яка інформація про досягнення і долю Пілецький заборонялася цензурою.