Петро Георгійович Ольденбурзький: біографія

Ранні роки

За кілька днів до Бородінської битви у принца Георгія Петровича Ольденбургского та дружини його великої княгині Катерини Павлівни народився син, названий при хрещенні Костянтин-Фрідріх-Петро, ??відомий згодом в Росії під ім'ям принца Петра Георгійовича. Чотирьох місяців від народження принц втратив батька і його перевезли до бабки своєї, імператриці Марії Теодорівна, дружині імператора Павла I, а потім, коли Катерина Павлівна вступила в новий шлюб з наслідним принцом Вюртемберзькому, він пішов за своєю матір'ю в Штутгарт.

На восьмому році від народження він втратив матір і був за її бажанням, висловленим принцесою перед кончиною і відвезено в Ольденбург до діда свого, герцогу Ольденбурзькому Петру-Фрідріху-Людвігу, де і отримав подальше виховання разом зі старшим братом принцом Фрідріхом- Павлом-Олександром. У коло наук, які повинен був проходити принц, були між іншим включені стародавні й нові мови, геометрія, географія, а також і російську мову. Останнім часом перебування свого в Ольденбурзі принц з особливою любов'ю займався юридичними науками і логікою під керівництвом Християна Рунду. У 1829 році за Адріанопольській світу Греція отримала політичну самостійність і кандидатом на грецький престол деякі дипломати того часів і називали принца Ольденбургского. Але наприкінці 1830 року імператор Микола I викликав принца (свого племінника) на російську службу.

1 грудня 1830 принц прибув до Петербурга, був зустрінутий дуже радо імператором, зарахований на дійсну службу в лейб-гвардії Преображенський полк і зроблений власником маєтку в Петергофі. За час п'ятирічної служби своєї в полку принц спочатку командував 2-м батальйоном, а потім (тимчасово) і полком, і за відмінність по службі 6 серпня 1832 був зроблений в генерал-майори, а 6 грудня 1834 року в генерал-лейтенанти. За його почину і під його контролем у Преображенському полку була влаштована школа, поряд з навчанням грамоті в цій школі було звернуто також увагу і на моральний бік учнів.

12 березня 1835 був призначений членом ради військово-навчальних закладів, а в травні наступного року тимчасово виправляв обов'язки та начальника військово-навчальних закладів. 6 грудня того ж року був призначений шефом Стародубського кірасирського полку. При цьому, принц не припиняв освіти і продовжував займатися літературою (переклав у 1834 р. на французьку мову «Пікову даму» Пушкіна), історією, природничими науками і особливо науками юридичними (під керівництвом К. І. Арсеньєва).

У 1834 році залишив військову службу. Приводом до переходу на цивільну службу був такий випадок (відомий зі слів Половцова, якому розповідав сам принц). Під час служби його в Преображенському полку принцу довелося, із службового обов'язку, бути присутнім при тілесному покаранню жінки, причому на оголені її плечі були наноситься солдатами кийові удари. Обурений такою картиною, принц з місця екзекуції поїхав до тодішнього міністра внутрішніх справ графу Блудову і заявив йому, що він ніколи більше не візьме участі в розпорядженнях щодо приведення у виконання подібного покарання, не існувало ні в якого скільки-небудь освіченого народу, а тому просив доповісти Імператору його прохання про відставку. Принц призначений був членом консультації при міністрі юстиції, а слідом за тим (23 квітня 1834) сенатором.

Імператорське училище правознавства

Комментарии