Олександр Петрович Оглоблин: біографія

Життя і діяльність за радянської влади

Народився в Києві. Справжнє прізвище - Мезько (прізвище Оглоблин отримав від вітчима). Походив зі стародавнього білорусько-українського роду Лашкевич.

Навчався в Третій київській чоловічій гімназії, з 1917 року - на історико-філологічному факультеті Київського університету. Після його закінчення працював учителем української мови та українознавства у гімназії під Києвом, а з березня 1920-го - викладав у Київському робітничо-селянському університеті.

3 квітня 1922 він одержав професорське звання, а через чотири роки захистив дисертацію на ступінь доктора історичних наук (першим на Україну) і тоді ж почав співпрацювати зі Всеукраїнською академією наук.

У роки роботи в Київському університеті був знайомий з К. Ф. Штеппи, у співпраці з яким підготував ряд публікацій , з низкою інших відомих українських істориків. Заснував так звану нову революційну школу в історії, яка протиставляла себе школі М. С. Грушевського. Незважаючи на дане протистояння, по деяких питаннях він сходився з Грушевським, зокрема, з питання про достовірність «Історії русів». За підтримку «Історії русів» неодноразово піддавався критиці, в кінці 1930-го був заарештований, але незабаром звільнений. Пізніше знову викладав у Київському та Одеському університетах.

У 1939-1941 ВАК розглядав питання про позбавлення його ступеня доктора історичних наук з огляду на «сумнівної позиції», проте врешті-решт ступінь була підтверджена.

Діяльність під час нацистської окупації

Під час нацистської окупації 21 вересня 1941 став першим начальником міської управи Києва. У політику окупаційних властей не втручався, займався господарською діяльністю - при ньому було відновлено рух трамваю, подача електрики. За свідченням очевидця - єврейки І. Минкиной, намагався заступатися перед німцями за євреїв, однак військовий комендант Києва Еберхард вказав йому, що «...питання про євреїв підлягає виключно компетенції німців і вони його дозволяють як їм завгодно». За іншими відомостями, він підготував списки київських євреїв для масових страт, зручне місце для розстрілів - Бабин Яр - підказав нацистам теж він. Протягом декількох днів єврейське питання в Києві був «остаточно вирішене»: у жовтні 1941 в Бабиному Яру німці стратили близько 40000 євреїв, в тому числі дітей від змішаних шлюбів; пізніше там же загинуло ще близько 100000 представників різних національностей.

Заохочував діяльність українських національних організацій, видання літератури українською мовою (журнал «Литаври» - редактор Олена Теліга, та ін), входив до Українського національного рада під головуванням Миколи Величковського. За зайвий «український націоналізм» піддавався критиці з боку коменданта Києва, тому всього через місяць після призначення подав у відставку і 25 жовтня 1941 пішов з посади (новим бургомістром став його заступник В. П. Багазій). Щоб уникнути арешту, якийсь час перебував у психіатричній лікарні. За іншими відомостями, німці виявили, що в очолюваній бургомістром міській управі виробляються махінації з майном розстріляних євреїв. Викликаний на допит в гестапо Олександр Петрович зі страху втратив свідомість. Вбивати його не стали, а просто звільнили.

За протекцією свого колеги-історика К. Ф. Штеппи, що став ректором Київського університету, отримав у ньому професорську посаду. У 1942 працював директором Музею-архіву перехідного періоду, збирав дані про руйнування більшовиками історичних пам'яток в 1930-і рр.. На підставі зібраних ним і колегами матеріалів німецька влада відкрили фотовиставку. Після того, як виставка виконала свою пропагандистську місію, в тому ж році діяльність музею була німцями згорнута як «даремна».

Втеча і подальша доля

У 1943, незадовго до звільнення Києва радянськими військами, біг до Львова, з 1944 до Праги, де викладав в Українському вільному університеті. У 1945 університет перемістився до Мюнхена, туди ж переїхав і Оглоблін, зберігши посаду професора.

У 1951 переїхав до США, де брав активну участь у діяльності місцевої української громади. З 1968 по 1970 - запрошений професор історії в Гарвардському університеті. Видав в США ряд монографій з української історії. Серед його учнів - відомий сучасний історик Орест Субтельний Україні та історик Семен Підгайний. У той же час, припинилися його відносини з К. Ф. Штеппи - Оглоблін навіть не згадує його в своєму довіднику з історіографії Україні.

Твори

• Оглоблин О. Українська історіографія . 1917-1956 / Пер. з англ. - К., 2003. - 253 с. - ISBN 966-8225-18-X
• ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА ТА Його ДОБА
• "Annales de la Petite Russie", Шерера і «Історія Русів». Науковий Збірник Українського Вільного Університету, т. V, Мюнхен, 1948.

Комментарии

Сайт: Википедия