Наши проекты:

Про знаменитості

Іван Васильович Обреїмов: біографія


Іван Васильович Обреїмов біографія, фото, розповіді - радянський фізик, академік АН СРСР
08 березня 1894 - 02 грудня 1981

радянський фізик, академік АН СРСР

Біографія

Народився в м. Аннесі, Франція, в сім'ї вчителя математики. Після повернення сім'ї в Росію закінчив у 1910 році Сирітський інститут у Гатчині. Після закінчення Петроградського університету (1915) був притягнутий професором Д. С. Різдвяних до роботи над створенням оптичного скла у фізичній лабораторії Імператорського порцелянового і скляного заводу. Розробив метод вимірювання показника заломлення, який не вимагав шліфування й полірування зразків скла («метод Обреїмова»), і (у співавторстві з Л. В. Шубніковим) метод одержання монокристалічних металів («метод Обреїмова - Шубнікова»). З 1918 по 1924 рік працював у Державному оптичному інституті (ГОІ), потім у Ленінградському фізико-технічному інституті, викладав у Петроградському університеті (1920-1924) і Політехнічному інституті (до 1928 року). Один з організаторів Українського фізико-технічного інституту (м. Харків), (у 1929-1933 роках. Директор, потім начальник лабораторії). У період 1927-1930 рр.. чотири рази відрядили до Німеччини, Голландії, Англії. Запрошував для роботи в інституті іноземних вчених, що послужило одним із приводів арешту 22 липня 1938 за шпигунство. Звинувачувався за статтями 54-1а і 54-11 КК УРСР як агент іноземних розвідок і учасник правотроцькістських організації. Перебуваючи в ув'язненні, написав працю «Про додатку френелевой дифракції до фізичних і технічних вимірювань». 19 листопада 1940 засуджений на 8 років виправно-трудових таборів і відправлений в м. Котлас. На його захист виступили С. І. Вавілов, А. Ф. Йоффе, В. Л. Комаров. У травні 1941 року звільнений з-за відсутності складу злочину. Під час Великої Вітчизняної війни працював в Інституті фізико-хімії АН СРСР (м. Уфа) і в евакуйованому в м. Йошкар-Ола ГОІ. З 1950 року завідував кафедрою загальної фізики Московського механічного інституту (з 1953 року - Московський інженерно-фізичний інститут (МІФІ)), у 1954-1965 рр.. працював в Інституті елементоорганічних сполук АН СРСР, з 1965 року в Інституті загальної та неорганічної хімії АН СРСР.

Праці за методами вимірювання показника заломлення скла, дослідженню спектрів поглинання та люмінесценції кристалів при низьких температурах, фізико-хімії твердих розчинів та інші.

У 1945 році нагороджений орденом Червоної Зірки, в 1946 році удостоєний Сталінської премії першого ступеня, в 1959 році нагороджений Золотою медаллю імені С. І. Вавілова АН СРСР, в 1974 році нагороджений орденом Леніна.

Один з близьких друзів П. Л. Капіци зі студентських років.

Комментарии

Сайт: Википедия