Честер Вільям Німіц: биография

Після командування Атлантичної флотилією підводних човнів (англ.Atlantic Submarine Flotilla) з травня 1912 по березень 1913 року, він був спостерігає за будівництвом дизельних двигунів для танкера «Маумі» (англ.USS Maumee), будівництво якого проходило в «Нью Лондон Шип енд Енжін Білдінг Компані» (англ.New London Ship and Engine Building Company) у Гротон, штат Коннектикут.

9 квітня 1913 Німіц одружився на Кетрін Венс Фрімен (англ.Catherine Vance Freeman) у місті Уолластон (англ.Wollaston) штат Массачусетс.

Перша світова війна

влітку 1913 року Німіц вивчав дизелі на заводах у Нюрнбергe, Німеччина, і в Гентe, Бельгія. Після повернення на Військово-морську верф у Нью-Йорку (англ.New York Navy Yard), він був призначений старшим помічником і механіком на «Маумі», в момент її вступу в дію 23 жовтня 1916. 10 серпня 1917 Німіц став ад'ютантом контр-адмірала Самуеля С. Робінсона (англ.Samuel S. Robinson), Командувача Підводними силами Атлантичного флоту США. 6 лютого 1918 він був призначений начальником штабу і був нагороджений Грамотою Подяки за похвальну службу начальником штабу при команда підводних силами Атлантичного флоту. 16 вересня 1918 він був переведений в офіс Начальника Опертівного Штабу ВМС США (англ.Chief of Naval Operations), і 25 жовтня 1918 року був отримав додатково обов'язки старшого члена Комісії з проектування підводних човнів (англ.Board of Submarine Design).

Межвоеннний період

З травня 1919 року по червень 1920 року він служив першим помічником на лінкорі «Південна Кароліна» (англ.USS South Carolina (BB-26)). Потім він був командиром «Чикаго» (USS Chicago (CA-14)) і за сумісництвом, командуючим 14-м дивізіоном підводних човнів, що базуються в Перл-Харбор. Після повернення на континент, влітку 1922 року, він пройшов курс Військово-морського коледжу (англ.Naval War College), в Ньюпорт, штат Род-Айленд, і в червні 1923 року був призначений ад'ютантом і помічником начальника штабу (англ.Aide and Assistant Chief of Staff) Командувача Бойовим Флотом (англ.Commander Battle Fleet), а пізніше Головнокомандувача Флоту США (англ.Commander in Chief , United States Fleet). У серпні 1926 року він прибув до Каліфорнійського університету в Берклі щоб організувати перший в історії ВМС США Корпус підготовки офіцерів Резерву флоту (англ.Naval Reserve Officer Training Corps).

Німіц втратив фалангу пальця під час роботи з дизельним двигуном: його рука застрягла в моторі, і тільки іменне кільце з Аннаполіса (англ.Annapolis) врятувало залишок його пальця - і його кар'єру. Він також частково втратив слух, після того як він переніс важку вушну інфекцію. Він зміг подолати цей недолік навчившись розуміти співрозмовників по губах.

У червні 1929 року він прийняв командування 20-м дивізіоном підводних човнів. У червні 1931 став командиром тендеру «Рігель» (англ.USS Rigel (AD-13)) і резервних есмінців в Сан-Дієго, штат Каліфорнія. У жовтні 1933 року він прийняв «Августу» (англ.USS Augusta (CA-31)) і відправився на Далекий Схід, де крейсер став флагманом Азіатського Флоту. У квітні 1935 року він повернувся додому для трирічного призначення на посаду заступника начальника Бюро Навігації (англ.Assistant Chief of the Bureau of Navigation), після якого він став Командувачем 2-м крейсерським дивізіоном Бойових сил (англ.Commander, Cruiser Division 2, Battle Force. У вересні 1938 року він прийняв під свою команду 1-й дивізіон лінкорів Бойових сил (англ.Battleship Division 1, Battle Force). 15 червня 1939 він був призначений начальником Бюро Навігації.