Іван Григорович Мясоєдов: биография

У 1938 році родина Зотових-Мясоєдових поселилася в столиці князівства Ліхтенштейн Вадуці. Тут Іван Григорович вів життя придворного художника, створюючи портрети членів місцевого князівського будинку й ескізи поштових марок. У 1946 році Чехословацька генеральне консульство виявило місцезнаходження проживаючих у Ліхтенштейні з фальшивими паспортами Євгенія й Мальвіни Зотових, про що сповістило уряд країни. Зотових позбавили громадянства. У 1948 році Іван Григорович знову потрапив під арешт «за спробу підробки державних кредитних паперів». Ліхтенштейнський суд засудив його до двох років ув'язнення.

У 1953 році родина Мясоєдових переїжджає до Аргентини. Під час поїздки Іван Григорович важко занедужав і 27 липня 1953 року, через три місяці після прибуття в Буенос-Айрес умирає від раку печінки.

Творча діяльність

Для раннього живопису Мясоєдова характерні антично-міфологічні полотнини, близькі по манері виконання до німецького модерну. У жовтні 1909 року на конкурсній виставці в Академії мистецтв їм була представлена ??велика картина на античний сюжет «Похід мінійців (Аргонавти, що відпливають від берегів Греції за золотим руном у Колхіду)», за яку він отримав не тільки звання художника, але й вищу нагороду Академії - поїздку за кордон для вдосконалення. Під керівництвом Ф. О. Рубо Мясоєдов брав участь у створенні панорами «Бородінська битва» (1910).

Іван будучи прихильником культу античності, що домінував на початку XX століття в Академії мистецтв, усіляко пропагував красу нагого тіла. У 1911 році в збірнику «Нагота на сцені» (під редакцією М. М. Євреїнова) Іван Мясоєдов опублікував на цю тему маніфест. Книга ця наробила багато шуму, висловлювалися протести з боку ревнителів моральності і ханжески налаштованої публіки. На тлі сучасних видань, навіть близьких за спрямованістю і стилю, ця публікація виглядає цілком нешкідливою, навіть не позбавленої ознак цнотливості. Автори її, за рідкісним винятком, майже невідомі сучасному читачеві, а портрет Івана Мясоєдова дає рідкісну можливість отримати уявлення про його «античному» вигляді в ті молоді роки художника. На цьому портреті вже видно його татуйовані повіки, т. зв. «Перманентний грим», до якого, як відомо, вдавалися переважно артисти, які виступали в циркових програмах: акробати, силачі ...

Він професійно захоплювався фотографією. Створив серію фотокомпозиція на історичні і міфологічні теми, де знімався в голому вигляді, зображуючи Бахуса, Меркурія і античних героїв. У своєму маєтку в Павленках Іван створив щось начебто художньо-філософського об'єднання однодумців, яке назвав «Садом богів».

У Берліні І. Мясоєдов мав більший успіх як портретист. Йому замовляли свої портрети російські дворяни-емігранти, представники буржуазії і дипломатичного корпусу, актори й оперні співаки. До берлінського періоду відноситься цикл картин на теми народного життя України та Росії, в яких відчуваються ностальгічні мотиви: «Прощання з Павленками», «Татарський цвинтар у Криму», «Російський великодній стіл». Окремі його твори видаються на листівках берлінського видавництва «Ольга Дьякова і К °».

У 1929 році художник знімається в ролі боярина у фільмі В. Стрижевского «Гри імператриці» (нім.Der Adjutant des Zaren). Участь Івана Григоровича у фільмі було пов'язане з необхідністю заробітку й пошуком нових форм самовираження. Роль Мясоєдову вдалася, його боярин був величним і грандіозним. Кисті майстра належить також рекламний плакат для фільму «Трейдер Хорн» (студія «Metro-Goldwyn-Mayer»), який він створив використовуючи натурні замальовки тварин, зроблені ним у Берлінському зоопарку.