Сер Стенлі Метьюз: біографія

Біографія

Народився в сім'ї англійського боксера Джека Метьюза, що виступав у найлегшій вазі, був третім з його чотирьох синів. З дитинства виявляв високі здібності в спортивних іграх. У 13 років він зіграв перший міжнародний матч на рівні шкільних команд, після чого був помічений клубом «Сток Сіті», куди був зарахований на канцелярську посаду після закінчення школи.

До 17 років він пробився в основний склад команди. У 20 років він одружився з дочкою свого тренера - Джиммі Уолленса, з яким незабаром відкрив спільний магазин. Дебютував за збірну Англії 29 вересня 1934 проти Уельсу (4:0). Всього за збірну провів 54 матчі, в тому числі, один на чемпіонаті світу 1950 року, і два на чемпіонаті світу 1954 року. Останній матч провів 15 травня 1957 року в рамках кваліфікаційного турніру до чемпіонату світу 1958 року. На той момент йому було 42 роки і 102 дні і це рекорд для збірної Англії. Також рекордним за тривалістю є весь період його виступів за першу команду країни (1934-1957, майже 23 роки).

Під час Другої світової війни бізнес довелося закрити, а сам Метьюз вступив до лав Королівських ВПС, служив під Блекпулом. Однак, це не завадило йому провести 29 неофіційних матчів, забивши 2 м'ячі, за збірну Англії і прийняти участь в 1943 році в розгромі шотландців (8:1) в Манчестері. Також він брав участь у матчах регіональних ліг, на запрошення таких клубів, як «Арсенал», «Крю Олександра», «Манчестер Юнайтед», «Рейнджерс», «Рекс», «Грінок Мортон», «Стенхаусмуір» і «Блекпул».

У 1947 році він орендував приватний готель у Блекпулі і перейшов в місцевий однойменний клуб, який викупив його 10 травня за 11 500 ?. Стадіон команди «Блумфілд Роад» розташовувався зовсім неподалік від неї. У 1948 році його визнали футболістом року в Англії (звання присуджувалося вперше в історії). У нападі він склав сильний тандем з центрфорвардом Стеном Мортенсеном, для якого створював безліч небезпечних моментів. Фінал кубка Англії 1953 року, в якому «Блекпул» переграв «Болтон» (4:3), був названий ім'ям Метьюза, хоча хет-триком відзначився саме Мортенсен. У 1956 році став першим володарем Золотого м'яча.

У 1961 році повернувся в свій рідний клуб, за який провів ще 4 сезони. Про високий рівень його гри в ті роки свідчить хоча б повторне визнання його футболістом року в Англії в 1963 році і це при тому, що команда виступала у другому за силою дивізіоні, ставши його чемпіоном. 6 лютого 1965 Стенлі, якому за 5 днів до цього виповнилося 50 років, після річної перерви, пов'язаної з травмою коліна, знову вийшов на поле. Цей матч, в якому Сток-Сіті переграв Фулхем (3:1), став останнім його офіційним матчем, причому, він забив гол. У тому ж році закінчив кар'єру, попрощавшись з футболом на домашньому стадіоні Сток Сіті «Вікторія Граунд». У прощальному матчі брали участь такі зірки світового футболу, як Ді Стефано, Масопуст, Пушкаш і Яшин. Королева Єлизавета II подарувала йому тоді лицарський титул, який вперше був привласнений футболістові.

Досягнення

• Володар «Золотого м'яча» (1956)
• Володар кубка Англії (1953)

Джерела

• Метьюз Стенлі Публікація на сайті On-line довідник «Футбол СВІТУ»
• День Сера Стенлі Публікація на сайті Чемпионат.ру від 1 лютого 2008 року
• Біографія Стенлі Метьюз до 1947 року (у форматі DjVu) Замітка Віктора Томсона в газеті «Британський союзник» від 12 січня 1947

Комментарии

Сайт: Википедия