Аяз Ніязі огли: биография

n

n

Параліч влади був в наявності. Силові структури через саботаж і підривних дій НФА і слабовілля президента практично не діяли. Президентові навіть інформацію з МВС передавали невірну, нібито в Ходжали загинуло кілька людей. Він піддався нищівній критиці з боку опозиції за «приховування правди від народу», хоча нещасний президент був в ізоляції через некомпетентність свого найближчого оточення і відсутності єдиної керуючої та спрямовуючої волі в державі. Вірніше, така сила була, але вона була деструктивною і планомірно руйнувала Азербайджан.

n

n

6 березня 1992 після невдач азербайджанської армії в Нагірному Карабасі і під тиском Народного фронту Азербайджану (НФА) Муталиб подав у відставку. Виконуючим обов'язки президента став Якуб Мамедов. 6 березня 1992 Верховна Рада Азербайджану прийняв спеціальний закон, що встановлює для Аяза Муталібова довічну пенсію з подальшою індексацією, виділення для нього охорони в кількості десяти чоловік, службової машини і дачі, а також оголошує особистість і майно першого президента недоторканними.

Повернення та повалення

Якуб Мамедов не зміг контролювати ситуацію в країні. 8 травня впала Шуша. Біля будівлі Верховної Ради прихильники Муталібова організують мітинг з вимогою відновлення його на посаді президента. 14 травня 1992 на сесії Верховної Ради за відновлення Аяза Муталібова в якості президента проголосували 219 з 250 присутніх у залі депутатів (опозиція була відсутня). У той же день першим своїм указом відновлений президент ввів в Баку надзвичайний стан і комендантську годину, заборонені мітинги та демонстрації з 0 годин 15 травня. У своїй промові Муталиб каже:«Якщо країні потрібен диктатор, щоб врятувати її від катастрофи, то я - такий диктатор». У відповідь на відновлення Муталібова на посаді президента країни розпочався мітинг прихильників опозиції біля будівлі НФА. Вранці 15 травня керівництво Народного фронту висунуло Муталібова ультиматум з вимогою добровільно уйта до 15.00 з поста президента. Із закінченням строку ультиматуму опозиція почала марш до президентської резиденції і незабаром захопила владу в місті. Голова військової комісії Народного фронту Азербайджану Фахмін Гаджієв о 18.00 по телебаченню оголосив, що місто, крім президентського палацу, контролюється силами опозиції, і продовжив термін ультиматуму президентові до 20.00. О 9 годині вечора був зайнятий президентський палац, але глави держави там не виявилося. Муталиб покинув країну. Зардушт Алізаде у своїй книзі «Кінець Другої Республіки» пише:

n

n

Ніяких достовірних відомостей про діяльність Муталібова в ці години немає. Крім спогадів одну людину: держрадника з економіки Вахіда Ахундова. Побачивши, що крім нього та ще одного співробітника, у величезній будівлі нікого немає, він вирішив о 15 годині піти додому. Коли він спустився на перший поверх, у фойє будівлі з боку Радміну увійшов президент Муталиб у супроводі охоронців. Побачивши свого економсоветніка, президент підійшов, обійняв його і зі сміхом сказав: «Ну що, Вахід Джумшудовіч, створили ми революційну ситуацію?» Збентежений держрадник мимоволі теж обняв президента і відчув, що під піджаком у того надітий легкий бронежилет. Після цих слів Муталиб вийшов з будівлі, сів в машину і поїхав на військовий аеродром, звідки вилетів до Москви.

N

n

Сам Муталиб, в бесіді з кореспондентом журналу Російська життя, розповів наступне: