Монж, Гаспар: биография

У заснованій після 9 термідора Нормальній школі він вперше ввів у програму навчання курс нарисної геометрії, записки якого, складені слухачами, отримали швидке поширення.

Перелом педагогічної діяльності Монжа були праці по влаштуванню викладання та здійснення його на ділі в заснованій в кінці 1794 знаменитої Політехнічної школи. За закриття в 1793 році академій і установі через рік замінив їх Національного інституту, у виробленні статуту якого Монж брав помітну участь, він знаходився в числі перших 48 членів нового вченого установи, які були призначені урядом.

Посланий у 1796 р. в Італії для прийому вхідних до складу військової контрибуції картин і статуй, він познайомився і потоваришував з Наполеоном Бонапартом. У 1798 році уряд поклав на нього разом з двома іншими особами важке завдання встановлення на засадах французької конституції III року Римської республіки, долженствовавшей змінити знищену французькими військами світську владу пап. Проте ж Монж і його товариші не могли восторжествувати над труднощами покладеного на них завдання.

Наполеон, збираючись до походу на Єгипет, запропонував йому і Бертолле зібрати вчену експедицію, яка повинна була супроводжувати отправляющуюся в похід армію і мала на меті вивчення завойовувати країни й поширення в них освіти. Значну частину цієї експедиції склали особи, які належали до Політехнічній школі. 29 серпня 1798 в Каїрі з членів цієї експедиції і деяких військових, до числа яких належав і сам Наполеон, був утворений Єгипетський інститут, влаштований за зразком Французької й обрав своїм президентом Монжа.

Роботи членів нового інституту поміщалися в видаваної їм «D?cade Egyptienne», що виходила через десятиденні проміжки. У ньому в перший раз з'явився в світ мемуари Монжа про міражі. За часів Імперії він був призначений сенатором і отримав титул графа Пелузского і вищу ступінь ордена Почесного легіону. За його клопотанням не раз видавалися з особистих коштів імператора більш-менш значні суми різним особам у вигляді посібників, а одного разу імператор прислав і йому самому суму в 100000 франків. Мало-помалу у Монжа переробили його переконання, що звернулися з республіканських в імперіалістські.

Після падіння Імперії і відновлення Бурбонів Монж втратив все отримане при Імперії і навіть зайняте ним ще до революції крісло академіка. Розпорядженням уряду в 1816 році він і Карно були виключені з перетвореного на новий лад інституту і заміщені Коші і Брегета. Від усіх цих лих, довершенням посиланням його зятя Ешассеріо, як колишнього члена конвенту, Монж психічно захворів і незабаром помер.

Наукова діяльність

Створення «Нарисної геометрії», трактат якої з'явився у світ лише 1799 року під заголовком «G?om?trie descriptive», послужило початком і підставою робіт, дозволили новій Європі опанувати геометричним напрямком Стародавньої Греції; роботи ж з теорії поверхонь, крім свого безпосереднього значення, повели до з'ясування важливого принципу безперервності і до розкриття сенсу тієї широкої невизначеності, яка породжується при інтегруванні рівнянь з частковими похідними, довільними постійними і ще більш появою довільних функцій.

Принцип безперервності в тому вигляді, в якому він є у Монжа, може бути викладений таким чином. Будь-яке властивість постаті, що виражає відносини положення і виправдовуються в незліченній кількості безперервно пов'язаних між собою випадків, може бути поширено на всі фігури одного і того ж роду, хоча б воно допускало доказ тільки при припущенні, що побудови, здійсненні не інакше як у відомих межах, можуть бути вироблені на самому справі. Така властивість існує навіть і в тих випадках, коли внаслідок вчиненого зникнення деяких необхідних для доказу проміжних величин передбачувані побудови не можуть бути проведені на ділі.

З числа менш великих вкладів в науку слід вказати на дану Монжа теорію полярних площин до поверхонь другого порядку; на відкриття кругових перерізів гіперболоїдом і гіперболічного параболоїда; на відкриття двоякого способу утворення поверхонь цих же тіл з допомогою прямої лінії; на створення першої ідеї про лінії кривизни поверхонь; на встановлення першого підстав теорії взаємних поляр, розробленої згодом Понселе, і , нарешті, на доказ теореми про те, що геометричне місце вершини тригранного кута з прямими плоскими кутами, описаного біля поверхні другого порядку, є куля.

Численні мемуари Монжа, крім видань академій паризької і туринської, містилися ще в «Journaux de l'Ecole Polytechnique et de l'Ecole Normale», в«Dictionnaire de Physique»,«Методичною енциклопедії»Дідро і Д'Аламбера, в «Annales de Chimie» і в «D?cade Egyptienne».

Окремо, крім згаданих, видані праці Монжа:«Dictionnaire de Physique»(1793-1822), складений при співпраці Кассіні;«Avis aux ouvriers en fer sur la fabrication de l'acier»(1794), складений разом з Бертолле;«Feuilles d'Analyse appliqu?e ? la G?om?tirie»(1795);«Application de l'Analyse ? la G?om?trie»(1807);«Pr?cis des le?ons sur le Calorique et l 'Electricit?»(1805);«Application de l'Alg?bre ? la G?om?trie»(1805);«Th?orie des ombres et de la perspective»(1819 ).

Сайт: Википедия