Мольєр: биография

Крім тяги буржуазії до дворянства Мольєр висміює також її специфічні вади, з яких перше місце належить скупості. У знаменитій комедії «Скупий» (L'avare, 1668), написаної під впливом «Кубушки» (Aulularia) Плавта, Мольєр майстерно малює огидний образ скнари Гарпагона (ім'я його стало у Франції символічним), у якого пристрасть до накопичення, специфічна для буржуазії як класу грошових людей, прийняла патологічний характер і заглушила всі людські почуття. Демонструючи шкоду лихварства для буржуазної моральності, показуючи розкладницьке дію скупості на буржуазну сім'ю, Мольєр в той же час розглядає скупість як моральну ваду, не розкриваючи породжують її соціальних причин. Таке абстрактне трактування теми скупості послаблює соціальну значущість комедії, яка тим не менше є - з усіма її достоїнствами і недоліками - найбільш чистим і типовим (разом із «Мізантропом») зразком класичної комедії характерів.

Проблему сім'ї та шлюбу Мольєр ставить також в своїй передостанній комедії «Вчені жінки» (Les femmes savantes, 1672), в якій він повертається до теми «Манірниць», але розкриває її набагато ширше і глибше. Об'єктом його сатири є тут жінки-педантки, що захоплюються науками й нехтують сімейними обов'язками. Знущаючись в особі Арманди над буржуазною дівчиною, зверхньо відноситься до шлюбу й вважає за краще «узяти в чоловіки філософію», М. протиставляє їй Генрієту, здорову і нормальну дівчину, що цурається «високих матерій», зате володіє ясним і практичним розумом, домовита і господарську. Такий ідеал жінки для Мольєра, що наближається тут знову до патріархально-міщанської точки зору. До ідеї жіночого рівноправ'я Мольєру, як і його класу в цілому, було ще далеко.

Питання про розпад міщанської сім'ї поставлене також і в останній комедії Мольєра «Уявний хворий» (Le malade imaginaire, 1673). Цього разу причина розпаду сім'ї - манія розділу будинку Аргана, що уявляє себе хворим та іграшкою в руках недобросовісних і неосвічених лікарів. Презирство Мольєра до лікарів, що проходить крізь всю його драматургію, цілком з'ясовно історично, якщо пригадати, що медична наука грунтувалася в його час не на досвіді й спостереженні, а на схоластичних припущеннях. Мольєр нападав на шарлатанів-лікарів так само, як він нападав на інших псевдовчених педантів і софістів, що гвалтують «природу».

Хоча і написана смертельно хворим Мольєром, комедія «Уявний хворий» - одна з найвеселіших і життєрадісних його комедій. На її 4-ій постановці 17 лютого 1673 Мольєр, що грав роль Аргана, відчув себе погано й не дограв спектаклю. Він був перенесений додому і через декілька годин помер. Паризький архієпископ заборонив було ховати нерозкаяного грішника (актори на смертному одрі повинні були приносити покаяння) і відмінив заборону тільки за вказівкою короля. Найбільшого драматурга Франції поховали вночі, без обрядів, за огорожею кладовища, де ховали самогубців. За труною його йшло декілька тисяч чоловік «простого народу», що зібрався віддати останні почесті улюбленому поетові й акторові. Представники вищого світу на похоронах були відсутні. Класова ворожнеча переслідувала Мольєра після смерті, як і за життя, коли «ганебне» ремесло актора перешкодило Мольєру бути вибраним в члени Французької академії. Зате ім'я його увійшло в історію театру як ім'я родоначальника французького сценічного реалізму. Недаремно академічний театр Франції «Com?die Fran?aise» досі неофіційно називає себе «Будинком Мольєра».

Характеристика

Оцінюючи Мольєра як художника, не можна виходити з окремих сторін його художньої техніки: мови, стилю, композиції, віршування і т. д. Це важливо тільки для розуміння того, якою мірою вони допомагають йому висловлювати своє образне розуміння дійсності і відношення до неї. Мольєр був художником підіймалася у феодальному оточенні французької буржуазії епохи первинного капіталістичного накопичення. Він був представником найпередовішого класу своєї епохи, в інтереси якого входило максимальне пізнання дійсності з метою зміцнення в ній свого буття і панування. Тому Мольєр і був матеріалістом. Він визнавав об'єктивне існування незалежної від людської свідомості матеріальної дійсності, природи (la nature), яка визначає і формує свідомість людини, є для нього єдиним джерелом істини і блага. Всією силою свого комічного генія Мольєр нападає на тих, хто мислить інакше, хто намагається силувати природу, нав'язуючи їй свої суб'єктивні домисли. Всі виведені Мольєром образи педантів, вчених-буквоїдів, лікарів-шарлатанів, манірниць, маркізів, святенників і т. д. смішні перш за все своїм суб'єктивізмом, своєю претензією нав'язувати природі власні уявлення, не рахуватися з її об'єктивними законами.