Мішо, Анрі: біографія

Біографія

Ріс самотнім, вкрай болючим дитиною, не задоволеним собою і оточуючими, переповненим духом опору. Після окупації Бельгії німцями намагався вчитися медицині, кинув курс, в 1920-1921 плавав матросом до Німеччини, Великобританії, Південну і Північну Америку. З 1924 жив у Парижі, з 1955 - громадянин Франції.

Творчість

У 1925, після побаченої в Парижі виставки сюрреалістів, почав займатися живописом і графікою. У 1937 перша виставка живописних робіт Мішо відбулася в галереї «Бібліотеки Плеяди» у Парижі. У 1954 в якості експерименту вперше пробує мескалін, в 1956 випускає книгу нарисів про ефекти наркотиків «Убогі чудеса» з сорока вісьмома власними малюнками автора. Після премії на венеціанській бієнале 1960 перша всесвітня ретроспектива живопису та графіки Мішо відкрилася в 1964 в амстердамському музеї Стіделійк і женевській галереї Мотт. Надалі ретроспективні виставки не раз проходили в найбільших музеях і галереях Парижа і Брюсселя, Відня, Стокгольма і Лісабона, Нью-Йорка, Монреаля і Токіо. 17 червня 1997 така виставка була організована Вадимом Козовий за підтримки посольства Франції у Всеросійській державній бібліотеці іноземної літератури в Москві.

Мішо - автор книги записок про Схід «Варвар у Азії» (1933, у 1941 Борхес переклав її на іспанська), збірок галлюцинаторной лірики і гротескно-фантастичних віршів у прозі «Внутрішній простір» (1944), «Життя в щілинах» (1949), «Обличчям до засува» (1954), «Великі випробування духу з додатком незліченних малих» (1966 ), есе про живопис і художників «Переходи» (1950), збірників афоризмів «Кутові опори» (1971) та ін, багато хто з яких сам ілюстрував. Від присудженої Мішо національної премії Франції з літератури (1964) він відмовився.

Мішо-письменник ніколи не погоджувався вважати себе рівним власної «паспортної особистості», в тому числі - письменницької, і будь-якими словесними, образотворчими, музичними засобами (він складав ще й музику) боровся за примноження можливостей бути іншим. Звідси його постійне вивертання буденного розсудливості, яке на перевірку не відрізнити від абсурду, звідси стирання кордонів між реальністю і фантастикою у його літературі, між зображуваним та зображенням у його живописі та графіці.

Визнання

«З вірші Анрі Мішо» для змішаного хору і оркестру (1963) написав Вітольд Лютославський, З твори для голосу - французький композитор Анрі Соге (1965). Кілька текстів Мішо були використані у концерті американської співачки і композитора Діаманда Галас «Defixiones, Will and Testament» (1999, диск 2003), на віршах Мішо побудована вокально-симфонічна поема російського композитора Валерія грунерит «Пісні моря» (2000). На авиньонском фестивалі 2006 р. був показаний спектакль Жозефа Наджа «асобі» за книгою Мішо «Дикун в Азії» (музика В. Тарасова).

Книги Мішо

• Une voie pour l'insubordination / Шляхом непокори (1980)
• Voyage en Grand Garabagne / Подорож в Велікогарабанію (1936)
• Au pays de la Magi / У краю Магії (1941)
• L'Espace du dedans / Внутрішній простір (1944)
• Plume / Хтось Плюм (1938)
• Poteaux d'angle / Кутові опори (1971)
• Par des traits / Абрис образу (1984)
• Un barbare en Asie / Варвар у Азії (1933, кілька разів перевидавалася автором з виправленнями)
• Face aux verrous / Обличчям до засува (1954)
• Passages / Переходи (1950)
• ? distance / З боку (1996, посмертно)
• La nuit remue / Ніч ворушиться (1935)
• L 'Infini turbulent / звихрену потік (1957)
• Connaissance par les gouffres / Знайомство з безодням (1961)
• Affrontements / Сутички (1980)
• La Vie dans les plis / Життя в щілинах (1949)
• Les Ravag?s / затьмарення (1976)
• Ecuador / Еквадор (1929)
• Qui je fus / Ким я був (1927),

Комментарии