Наши проекты:

Про знаменитості

Вінцас Міцкявічюс-Капсукас: біографія


Вінцас Міцкявічюс-Капсукас біографія, фото, розповіді - діяч міжнародного комуністичного руху, один з організаторів і керівників Комуністичної партії Литви, літературний критик-марксист

діяч міжнародного комуністичного руху, один з організаторів і керівників Комуністичної партії Литви, літературний критик-марксист

Ранні роки

Народився в сім'ї селянина. Навчався в гімназії в Маріямполе (1890-1897); з 1895 брав участь у національному русі, поширював заборонену друк литовською мовою. Вивчав вільним слухачем філософію та економіку в Бернському університеті (1902-1904). У 1903 вступив в Соціал-демократичну партію Литви, в 1905 кооптований у ЦК партії. У 1904-1906 редактор журналів «Драугас» (літ. «Draugas»; «Товариш») і «Дарбінінкас» (літ. «Darbininkas»; «Робітник»), в 1906-1907 - один з редакторів журналів Литовської соціал-демократичної партії «Науйойі гадина» (літ. «Naujoji gadyn?»; «Нова ера») і «Скардас» (літ. «Skardas»; «Щит»). Як активний учасник революції 1905-1907 в Литві з 1907 в тюрмі й на засланні.

У 1914-1916 керівник закордонного бюро Литовської соціал-демократичної партії. У 1914 в Кракові встановив зв'язок з В. І. Леніним. Жив в еміграції у Великобританії (1915-1916) і США (1916-1917), був редактором литовських соціал-демократичних газет.

Радянська Литва

У червні 1917 в Петрограді вступив в РСДРП (б); редактор першої більшовицької литовської газети «Тієсі» (літ. «Tiesa»; «Правда»), делегат VI з'їзду РСДРП (б), Другого Всеросійського з'їзду Рад; член Центрального бюро литовських секцій при ЦК РСДРП (б), потім РКП (б), член Петроградського Військово-революційного комітету, учасник придушення заколоту Керенського й Краснова.

Після утворення в жовтні 1918 Комуністичної партії Литви кооптований до складу її ЦК; з грудня 1917 комісар з литовським справах Народного комісаріату з справах національностей РРФСР.

У грудні 1918 очолив радянський Тимчасовий революційний робітничо-селянський уряд Литви, сформований у зайнятому Червоною армією Даугавпілсі і до лютого 1919 був головою Раднаркому Литовської радянської республіки (на зайнятих Червоною армією територіях Литви і визнаною декретом РНК Радянської Росії 22 грудня 1918). З лютого 1919 голова Раднаркому Літбєл (Литовсько-Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки), з березня голова Президії ЦК знову створеної об'єднаної Комуністичної партії Литви і Білорусії (КП (б) Литви і Білорусії), в квітні - липні 1919 голова Ради оборони Літбєл.

Комінтерн

Після падіння литовського робітничо-селянського уряду в липні 1919 керував Бюро нелегальної роботи на окупованій польськими військами території. З 1920 на підпільній роботі, керував Вільнюської окружної партійної організацією.

З кінця 1921 в Москві на партійній роботі, член Політбюро ЦК ЛКП ??з 1923. Делегат XI, XII, XIV-XVI з'їздів ВКП (б) (1922-1934). На VIII з'їзді (1919) обраний кандидатом в члени ЦК РКП (б).

Працював у Виконкомі Комінтерну (ІККИ) (1923-1935; заступник завідувача оргвідділу ІККИ в 1923-1925, потім зав. Секретаріату з Польщі і Прибалтиці), з 1924 кандидат, з 1928 член ІККИ. Делегат II-IV конгресів (1920-1922) Комінтерну, брав участь у VI конгресі (1928) з дорадчим голосом. З вересня 1926 аж до своєї смерті керував Польсько-Прибалтійським Ландерсекретаріатом ІККИ.

Критика і публіцистика

У пресі дебютував патріотичними віршами (1900). Писав статті про письменників литовського національного відродження Мотеюс Валанчюса, Антанас Баранаускасе та ін, вважаючи найбільшим злом національний гніт. У 1914-1915 написав монографію про Йонас Білюнасе («Біографія Йонаса Білюнаса», видана в 1917). У в'язницях у Вільні, Сувалках і Варшаві познайомився з теоретичними працями марксистів і більшовицької печаткою і в 1913-1916 перейшов на марксистські естетичні погляди, використовуючи вчення Леніна про двох культурах і його ж ідею партійності літератури, переносячи в область літератури принципи політичної боротьби.

Автор спогадів, нарисів та оповідань; книгу «У царських тюрмах» (1929) склали записи, які він вів в ув'язненні в 1907-1913.

У 1955-1989 ім'яКапсукасносив місто Маріямполе; в 1955 ім'я Вінцаса Капсукас було присвоєно Вільнюському державному університету.

Комментарии

Сайт: Википедия