Микола Міхновський: биография

Створення Української народної партії (УНП)

У відповідь на поширення у суспільстві марксистсько-ленінських настроїв, байдужих до національних потреб поневолених націй, Міхновський розгорнув енергійну діяльність з консолідації прихильників ідеї самостійності. У 1902 році, коли у Революційній Українській Партії почали перемагати соціалістичні та автономістські тенденції, Міхновський разом із небагатьма однодумцями вийшов із РУП і на початку 1904 року заснував Українську народну партію (УНП), яка проголосила своєю метою боротьбу за незалежність України. Микола Міхновський став її провідником і головним ідеологом, автором програми УНП та інших партійних видань, які на тривалий час стали наріжними для багатьох поколінь українських націоналістів.

Найбільшого поширення набув своєрідний маніфест самостійників "Десять заповідей УНП", написаний в 1903 року і широко відомий не тільки на Україну, а й за її межами. «Десять заповідей УНП» - один з найгостріших документів самостійницького руху, створених Міхновським. «Ми боремося проти чужоземців не тому, що вони іноземці, а тому що вони експлуататори», пояснював він свою позицію. Таким чином, націоналізм Міхновського мав здебільшого оборонний, захисний характер. Він був протидією, запереченню державному шовінізму панівної нації. Характерно, що такої ж думки дотримувались навіть більшовики, лідер яких, Володимир Ленін, стверджував, що треба розрізняти націоналізм пригнобленої нації і панівної нації. Націоналізм першої несе в собі позитивний заряд боротьби за національне визволення і може бути виправданий.

Незважаючи на свою нечисленність, самостійники вперто шукали шлях до сердець широкого загалу, використовуючи підкреслено демонстрації і навіть епатажні форми і методи впливу. Це робилося з однією метою: будити національну свідомість, розвивати почуття належності до великого народу із славним минулим, привернути якомога більше українців до ідеї незалежності України. Ці ідеї Микола Міхновський популяризував у часописах, які засновував з невпинною енергією попри всілякі адміністративні заборони: «Самостійна Україна» (1905), «Хлібороб» (1905), «Слобожанщина» (1906), «Сніп» (1912-1913 ).

Микола Міхновський прагнув використовувати усі наявні можливості для агітаційної роботи. Його зусиллями в 1909 році було створено «тє Харківське товариство взаємного кредиту». Цю організацію поліція оцінювала як «легальне прикриття групи українців», які обговорюють політичні питання. У 1912-1913 роках він активно працював у харківському Товаристві імені Квітки-Основ'яненка. Поліція небезпідставно підозрювала Міхновського та інших членів УНП у використанні Товариства для пропаганди самостійницьких поглядів.

Терористична діяльність

Див також Український націоналізм.

Ще під час своєї першої історичної промови на тему необхідності збройної революційної боротьби за права українського народу 19 лютого 1900 року, Микола Міхновський із запалом говорив про «потребу терористичної акції». Природно, що він став на шлях організації бойового українського підпілля.

У 1904 році, коли Росія святкувала 250-річчя «возз'єднання Малоросії», УНП на знак протесту вирішила підірвати у Харкові пам'ятник Пушкіну. У Києві та Одесі планувалося висадити у повітря пам'ятники російським імператорам (в Одесі - Катерині Другий). Акцію у Харкові успішно здійснила підпільна бойова структура УНП «Оборона України» на чолі з Віктором Чехівським. На місці підірваного пам'ятника Пушкіну (постраждав п'єдестал, сам же пам'ятник стоїть донині) були розкидані відозви із закликом до «боротьби за своє національне визволення».