Айн-Ервін Мере: біографія

Військова кар'єра

Народився 9 (22) лютого 1903 р. в Феннерне Перновского повіту Лифляндской губернії (нині селище Вяндра, адміністративний центр однойменної волості на північному сході повіту Пярнумаа). 6 квітня того ж року був хрещений у місцевому лютеранському парафії. У віці 15 років вступив в Талліннську роту школярів і брав участь у боях Естонської війни за незалежність, події якої згодом описав у своїй статті «20 років тому ...»

У період незалежності Естонської республіки був кадровим військовим, в 1940 році у званні майора займав пост начальника відділу «B» у Головному штабі Збройних сил Естонії.

Після приєднання Естонії до СРСР влітку 1940 року та наступного включення регулярних частин Естонських збройних сил до складу Червоної Армії, Айн-Ервін мірою був призначений заступником начальника оперативного (1-го) відділу штабу 180-ї стрілецької дивізії 22-го Естонського територіального стрілецького корпусу. У жовтні 1940 року був завербований агентом НКВС, за винагороду почав передавати відомості про супротивників радянської влади.

В окупованій Естонії

Після нападу Німеччини на СРСР і початку відступу Червоної Армії з Естонії, в липні 1941 року добровільно вступив у бойові дії на німецькій стороні воєнізовану організацію «Омакайтсе».

В кінці 1941 року вступив на службу в політичну поліцію при Управлінні поліції і «Самооборони», який був структурним підрозділом створеного німецькими окупаційними властями т. н. Естонського самоврядування. 8 грудня 1941 був призначений на посаду начальника політичної поліції. На своєму посту виносив смертні вироки комуністам, євреям та іншим звинувачували в співробітництві з СРСР. Мере призначив учасника «Омакайтсе» Ральфа Герретса помічником коменданта в концентраційному таборі «Ягала».

У 1943 році Мере у званні штурмбанфюрера Ваффен-СС перейшов в Естонську легіон у складі 20-ї гренадерської дивізії СС, отримавши командування 43 -м полком третій Естонської бригади Ваффен-СС. Його командиром був Альфонс Ребане, у підпорядкуванні Мере були прославилися ротні Харальд Рійпалу і Харальд Нугісекс. У лютому 1944 року був направлений на Нарвський фронт, очоливши другий батальйон 46-м Естонського добровольчого полку СС. Його підрозділ 24 лютого прийняло участь у знищенні мосту Рійгікюла.

У 1944 році був підвищений у званні до оберштурмбанфюрера, знаходився в підпорядкуванні у бригаденфюрера Йоханнеса Соодла, інспектора створених німцями естонських військових частин. У вересні 1944 року евакуювався до Німеччини.

Після війни

Після війни потрапив у полон до союзників. У 1947 році переїхав до Великобританії, у Лестер, влаштувавшись на текстильну фабрику. Мірою займався громадською діяльністю, входив до правління Асоціації естонців в Англії.

9 листопада 1960 МЗС СРСР передав ноту до посольства Великобританії в Москві, зажадавши видачі Мере. В Естонії пройшли інспіровані владою т. н. мітинги трудящих з підтримкою вимоги видачі Мере. Британія відмовилася видати Мере. 11 березня 1961 в Талліні Верховний суд Естонської РСР заочно виніс Мере смертний вирок. На засіданні суду до смерті також були засуджені помічник начальника табору смерті в Ягала Ральф Герретс і охоронець Яан Війк.

Айн-Ервін Мере помер в Лестері 5 квітня 1969 у віці 66 років.

Комментарии

Сайт: Википедия