Наши проекты:

Про знаменитості

Андрій Дмитрович Мартинов: біографія


Андрій Дмитрович Мартинов біографія, фото, розповіді - генерал від кавалерії, командир лейб-гвардії Отаманського полку, начальник штабу Донського козачого війська

генерал від кавалерії, командир лейб-гвардії Отаманського полку, начальник штабу Донського козачого війська

Народився 27 червня 1838 року в станиці Новомиколаївської, походив з дворян Області Війська Донського, син відставного ротмістра Донського козачого війська Дмитра Олексійовича Мартинова. Освіту здобув у Таганрозької гімназії.

У військову службу вступив 31 січня 1857 портупей-юнкером в лейб-гвардії Козачий полк і 30 серпня 1859 був проведений в корнети. Далі продовжуючи службу в лейб-гвардії Козачому полку Мартинов отримав чини поручика (30 серпня 1861 року), штабс-ротмістра (30 серпня 1863 року), ротмістра (30 серпня 1866 року) та полковника (30 серпня 1869 року). У 1863-1864 роках він брав участь у придушенні повстання в Польщі і за відміну в 1863 році був нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеня. У 1866 році він отримав орден св. Анни 3-го ступеня. 30 серпня 1868 призначений флігель-ад'ютантом.

4 квітня 1870 Мартинов був призначений командиром 9-го Донського козачого полку, яким командував до 25 жовтня 1873 року, коли був звільнений у відпустку, після повернення з якого складався по Донському козачому війську без посади. У 1872 році отримав орден св. Анни 2-го ступеня, а в 1874 році - орден св. Володимира 4-го ступеня.

31 серпня 1875 Мартинов отримав посаду командира лейб-гвардії Отаманського полку, на чолі якого в 1877 році виступив на Дунай на війну проти Туреччини. На самому початку кампанії він був нагороджений орденом св. Володимира 3-го ступеня. За відзнаку у грудневих боях на Балканах Мартинов 26 лютого 1878 був проведений в генерал-майори Свити (зі старшинством від 30 серпня того ж року), 14 серпня того ж року йому було даровано золота шашка з написом «За хоробрість».

З 1878 року Мартинов командував лейб-гвардії Зведеним козачим полком, в 1880 році нагороджений орденом св. Станіслава 1-го ступеня. З 1882 року він командував пільговими дивізіонами гвардійських козачих полків.

29 квітня 1883 Мартинов був призначений начальником штабу Донського козачого війська і займав цю посаду понад 10 років. На цій посаді Мартинов 30 серпня 1888 отримав чин генерал-лейтенанта й ордена св. Анни 1-го ступеня (в 1884 році), св. Володимира 2-го ступеня (в 1887 році) і Білого орла (у 1891 році).

23 листопада 1894 Мартинов був призначений у розпорядження військового міністра і в наступному році нагороджений орденом св. Олександра Невського. Зроблений 6 грудня 1904 Мартинов 25 січня 1906 був призначений до по Донському козачому війську.

Помер 17 травня 1913 в Санкт-Петербурзі.

Його брати: Олександр (полковник) і Валеріан (лідер).

Джерела

  • Волков С. В.Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів і адміралів від Петра I до Миколи II. Том II. Л-Я. М., 2009
  • Ісмаїлов Е. Е.Золоте зброю з написом «За хоробрість». Списки кавалерів 1788-1913. М., 2007
  • Старчевський А. А.Пам'ятник Східної війни 1877-1878 рр.. СПб., 1878
  • Історія лейб-гвардії Козачого Його Величності полку. Складена офіцерами полку. СПб., 1876
  • Список генералам за старшинством. Складено по 1 липня 1906 року. СПб., 1906

Комментарии

Сайт: Википедия