Наши проекты:

Про знаменитості

Костянтин Костянтинович Мамонтов: биография


Донський отаман А. П. Богаєвський та командувач Донський армією генерал-лейтенант Сидорин В. І. його підтримали, але потрібен був тижневий обмін телеграмами, перш ніж генерал Денікін пішов на поступки. Нарешті Донські частини, що входили в кінну групппу, були вилучені з лав Добровольчої армії і повернені під команду ображеного генерала Мамонтова, який після цього завдав ряд поразок кінноті Будьонного.

На початку січня 1920 генерал Мамонтов виїхав в Катеринодар для участі у засіданнях Верховної Круга Дону, Кубані й Тереку, де його зустріли захопленими оваціями. Коло готовий був, усунувши Денікіна і Врангеля, передати йому головнокомандування всіма козацькими арміями. Це могло поправити справи на фронтах, так як генерал Мамонтов користувався у козаків величезним авторитетом і зміг би зміцнити втрачений у невдачах дух бійців. Але він захворів на тиф і повинен був залишатися в госпіталі.

Благополучний криза настала після довгої і важкої хвороби. До генералу почали повертатися сили і консиліум лікарів вирішив, що через два-три дні він міг би виїхати в батумській маєток дружини. Тому його несподівана смерть вразила всіх і викликала підозру, що тут діяла зла воля яких те козачих ворогів, може бути навіть суперників по командуванню. Перевірити ці підозри ретельно наслідком ніхто не намагався, хоча професор Сиротінін, оглянути його незадовго перед смертю, теж припускав отруєння.

Генерал Мамонтов помер опівдні 1 лютого 1920 і був похований в усипальниці Катеринодарського собору св. Катерини, в Катеринодарі.

Таємниця смерті Мамонтова почасти прочинилися після викриттів його дружини Є. В. Мамонтової, опублікованих у журналі «Рідний Край» № 52 (травень-червень 1964 року). Вона категорично стверджує, що її чоловік був отруєний і що отрута була скроплену йому під шкіру в її присутності, незважаючи на її опір, в ніч на 31 січня, одним з фельдшерів, який одразу ж зник з госпіталю. Поки залишається не з'ясованим, хто керував діями цього таємного агента, білі чи вороги генерала або червоні вороги козацтва.

Під час боротьби проти більшовиків генерал Мамонтов вважався одним з кращих вождів Донський армії. Багато його гідності, так само, як і його популярність серед козаків, велике значення його рейду по тилах, визнавали і його вороги. Подібної славою і схилянням у пересічних козачих мас користувалися лише деякі начальники-генерали, як А М. Каледін, А. К. Гусельщиков, П. Н. Краснов, А. Г. Шкуро, С. В. Павлов (похідний отаман). Козакам було важко примиритися з його втратою.

Джерела

Сайт: Википедия